Контрольна робота

ПЛАН

1. Поняття злочину, ознаки, склад

Злочинами визначаються правопорушення, з якими пов’язана найбільша небезпека для суспільства і особи, вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні і особисті права людини. Юридичним виразом особливої суспільної небезпеки злочинів є їх заборона кримінальним законом і застосування за їх скоєння кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів.

Традиційно злочином визначається суспільно небезпечне винне діяння, що посягає на охоронювані кримінальним законом цінності і є забороненим під загрозою покарання.

Офіційне поняття злочину дається у ст. 7 ККУ, згідно з якою “злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.”

Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність; винність; караність.

Суспільна небезпека – оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину: цінністю того блага, на яке посягає злочин; шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину; способи діяння; мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Друга ознака злочину – кримінальна протиправність – указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

Третя ознака – винність – указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільно небезпечним, але якщо нема вини – це не злочин.

Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Є різні позиції щодо відмежування злочинів від інших правопорушень. Одна з них базується на визначенні ступеня суспільної небезпеки. Злочином вважають найбільш суспільно небезпечні правопорушення. Якщо у правопорушенні наявні всі вище перелічені ознаки, кажуть, що в ньому є склад злочину, а отже, воно є злочином. Якщо ж у діянні відсутня якась із перелічених ознак, то воно не вважається злочином.

Сукупність усіх ознак, встановлених законом, які визначають певне діяння як злочин, називається складом злочину.

Склад злочину — єдина підстава кримінальної відповідальності.

Склад злочину має такі особливості. Він містить усю сукупність ознак певного злочину, відсутність хоча б однієї з таких ознак означає, що складу злочину немає.

Склад злочину — це сукупність юридичних ознак, тобто ознак, встановлених лише законом. Склад злочину — це сукупність юридичних ознак, які характеризують діяння з об'єктивноїта суб'єктивної/сторона. Склад злочину, як сукупність юридичних ознак злочину, є єдиною, необхідною і достатньою підставою кримінальної відповідальності, визначеної законом. Єдиною —тому, що підставою кримінальної відповідальності є лише склад злочину, іншої підстави законом не визначено, й іншої підстави немає. Необхідною - тому, що без складу злочину кримінальна відповідальність, згідно з законом, неможлива, не може настати.

Достатньою — тому, що для настання кримінальної відповідальності досить цієї однієї підстави. Якоїсь іншої не треба шукати. Склад злочину — це законодавча підстава, оскільки вона безпосередньо визначена законом.

За способами нарису складу злочину в законі вони розподіляються на:

1) прості склади злочинів і

2) складні.

Простим називається такий склад злочину, який у законі визначається єдністю, одиничністю всіх його елементів — об'єкта, однією дією, одною формою вини. Таким є, наприклад, склад злочину у ч. 1 ст. 115 КК:

а) один об'єкт посягання — життя;

б) одна дія і наслідки — смерть;

в) одна форма вини — умисел.

Ощадним називається такий склад злочину, який має:

1)дві або більше дії — наприклад, склад злочину у ст. 263 має кілька видів дій кожна, з яких утворює закінчений склад цього злочину;

2) дві різні форми вини — це такі склади злочину, в яких суб'єктивна сторона не однорідна (подвійна, змішана).

Такий склад злочину характеризується подвійністю вини — до різних за характером тяжкості злочинних наслідків винний має різне психічне ставлення — до одних умисне, до інших — необережне.

Виділення як різновиду складних складів злочину так званих складів злочину з двома об'єктами (двооб'єктні склади) та альтернативних складів не обґрунтовано і безпідставно, оскільки будь-який злочин посягає не на один, а на декілька об'єктів і тому альтернативним є не склад злочину, а диспозиція кримінально-правових норм, що не одне і те ж.

За конструкцією склади злочинів розподіляються на:

1) Матеріальні — в яких злочинні наслідки є обов'язковою ознакою (викрадення, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення майна тощо).

2) Формальні — в яких злочинні наслідки не є обов'язковою ознакою (образа, хабарництво, дезертирство і т. ін.).

При цьому треба мати на увазі, що будь-який злочин спричиняє суспільне небезпечні наслідки (без цієї своєї властивості той чи інший вчинок не може бути злочином).

Але характер та суспільні особливості наслідків різних діянь такі,