Враховуючи ці особливості злочинних наслідків, законодавець конструює склади злочинів таким чином, що в першому випадку склад злочину утворюється лише при певних розмірах наслідків. Цю величину наслідків завжди треба довести, доказати, встановити і без неї немає закінченого складу злочину.

Для цього законодавець конструює склад злочину так, щоб злочинні наслідки певної величини були його обов'язковою ознакою.

Такий склад злочину називається матеріальним.

В інших випадках для складу закінченого злочину досить звичайних для певного посягання наслідків. Встановлювати, доводити та доказувати їх величину, розміри немає потреби, і тому законодавець конструює склад такого злочину так, що злочинні наслідки мовби знаходяться за межами складу злочину, поза його обов'язковими ознаками. Такий злочин має наслідки, вони є, вони суспільне небезпечні, але до складу злочину вони не належать. Склад цього злочину є наявним у діях особи при будь-яких розмірах цих наслідків.

Такий склад злочину називають формальним.

Особливу конструкцію мають так звані «укорочені» склади злочинів.

Укороченим називається такий склад злочину, в якому момент його завершення, закінчення перенесено на початкову стадію вчинення злочину.

У злочинах з укороченими складами треба відрізняти момент закінчення складу злочину і момент закінчення злочину взагалі, які не збігаються: склад злочину може бути закінчений, а злочин може продовжуватися.

Відрізняють також загальний склад злочину, як сукупність всіх ознак всякого злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона) і конкретний склад злочину, як сукупність ознак певного, конкретного злочину - вбивства - ст. 115 КК, хуліганства - ст. 296 КК та інших.

2. Задача

Після смерті Івана Семеновича Федоренка залишився внесок на суму 5 тис. грн. Його жінка звернулась в відділення Ощадбанку з проханням видати їй ці гроші. Однак там їй сказали, що Федоренко зробив заповіт, за яким внесок після його смерті повинен перейти до сина від першого шлюбу. Ганна Михайлівна звернулась до юриста за консультацією, так як в неї було дві неповнолітні дитини від шлюбу з Іваном Семеновичем. Яке роз'яснення дав юрист?

Відповідно до ст. 1241 ЦК України неповнолітні діти спадкоємця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). До обов'якової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Особисті і майнові права та обов'язки подружжя

Особисті права і обов'язки подружжя. При вступі до шлюбу закон надає подружжю право залишати кожному з них дошлюбне прізвище. За їх взаємною згодою, вони мають право вибирати спільне прізвище, яке повинно бути прізвищем одного з них.

Вибір іншого прізвища законодавцем не допускається. Кожний з подружжя не має будь-яких переваг у виборі спільного прізвища, питання про вибір прізвища вирішується ними спільно. В разі виникнення суперечок з приводу спільного прізвища орган РАГСу залишає подружжю їхні дошлюбні прізвища.

Шлюбно-сімейне законодавство України дозволяє приєднувати до свого прізвища прізвище чоловіка чи дружини, тобто йменуватися подвійним прізвищем.

Питання про вибір прізвища вирішується особами, які вступають до шлюбу, тільки в момент реєстрації шлюбу.

До особистих прав подружжя відноситься право на спільне вирішення питань життя сім'ї, на вільний вибір занять, професій та місця проживання.

Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто.

Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право звернутися за роз'ясненням суперечки до органу опіки та піклування чи до суду.

Право подружжя вільно обирати заняття та професію закріплене статтею 49 Конституції України. У відповідності з цим правом кожен з подружжя, керуючись своїми нахилами та інтересами, самостійно вибирає для себе заняття чи професію. Заперечення або заборони іншого з подружжя, пов'язані з таким вибором, правового значення не мають.

Кожному з подружжя належить право вільного визначення свого місця проживання.

До деяких інших особистих прав подружжя відноситься право давати згоду на усиновлення дитини, право на розірвання шлюбу, на виховання дітей.

Майнові права і обов'язки подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу:

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, втому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданоїїй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно