України; до місцевих - діяльність яких здійснюється у межах території адміністративно-територіальної одиниці; до міжнародних - діяльність яких поширюється на територію України і територію принаймні однієї іншої держави.
3. За способом обліку членів громадські організації можуть поділятися на такі: а) що мають фіксоване індивідуальне членство; б) що не мають фіксованого індивідуального членства.
4. За шляхами легалізації (офіційного визнання) об'єднання громадян класифікуються на легалізовані (офіційно визнані) шляхом: а) реєстрації; б) повідомлення про заснування.
Легалізація здійснюється чітко зафіксованими у законодавстві органами (легалізуючими органами). До таких органів належать: а) Міністерство юстиції України; б) місцеві органи виконавчої влади; в) виконкоми сільських, селищних, міських рад.
5. Залежно від віку, по досягненні якого дозволяється бути членом об'єднання громадян, можна виділити, по-перше, політичні партії, по-друге, громадські організації дорослого населення, по-третє, молодіжні та дитячі громадські об'єднання.
Вік членів політичних партій - 18 років, членів громадських організацій - 14 років, вік молодіжних і дитячих організацій встановлюється статутами цих організацій.
За діяльністю об'єднань громадян встановлюється державний контроль і нагляд.
Контроль за додержанням об'єднаннями громадян положень статуту здійснюють органи, що проводять легалізацію. Представники цих органів мають право бути присутніми на заходах, що проводять об'єднання громадян, вимагати необхідні документи, отримувати пояснення.
Нагляд за виконанням і додержанням законності здійснюють органи прокуратури.
Контроль за джерелами і розмірами фінансових надходжень, сплатою податків здійснюють фінансові органи та органи державної податкової адміністрації.
Якщо об'єднання громадян порушує законодавство, то до нього можуть бути застосовані такі стягнення: попередження; штраф; тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; тимчасова заборона (зупинення) діяльності об'єднання в цілому; примусовий розпуск (ліквідація).
Діяльність політичних партій в Україні регламентована Законом "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 р.
Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:
1) ліквідацію незалежності України;
2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;
4) підрив безпеки держави;
5) незаконне захоплення державної влади;
6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; І
7) посягання на права і свободи людини;
8) посягання на здоров'я населення.
Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути:
1) судді;
2) працівники прокуратури;
3) працівники органів внутрішніх справ;
4) співробітники Служби безпеки України;
5) військовослужбовці.
На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії.
Політичні партії зобов'язані мати програму і статут. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення. Статут політичної партії має містити такі відомості: 1) назву політичної партії; 2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення їхні повноваження і термін цих повноважень; 3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній; 4) права та обов'язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії; 5) порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків; 6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії; 7) порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії; 8) джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії; 9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску).
Висновок
Потенційна здатність мати права і обов'язки у сфері державного управління (адміністративна правоздатність), реалізовувати надані права і обов'язки у сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб'єктивних прав та обов'язків у сфері державного управління формують адміністративно-правовий статус суб'єкта, є складовими адміністративної правосуб'єктності. Стислі характеристики кожної з них такі.
Адміністративна правоздатність — це здатність суб'єкта мати права та обов'язки у сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, закладу, організації. Припиняється правоздатність з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, закладу, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.
Адміністративна дієздатність — це здатність суб'єкта самостійно, свідомими діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.
Суб'єкт адміністративних правовідносин — це фактичний учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково в них бере участь.
Враховуючи значущість і роль у системі управлінських зв'язків, а також місце в державно-правовій ієрархічній структурі, до основних носіїв суб'єктивних прав та обов'язків у сфері державного управління взагалі та виконавчої влади зокрема слід віднести: Президента України; органи виконавчої влади; державних службовців як суб'єктів, у діяльності яких об'єктивуються повноваження державних органів управління; громадян України, іноземців осіб без громадянства; органи місцевого самоврядування; об'єднання громадян; суб'єктів підприємницької діяльності.
Література:
Конституція України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 р.
Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 р.
Закон України “Про столицю України – місто-герой Київ” від 15.01.1999 р.
Закон України “про іноземців” від 04.02.1994 р.
Закон України “Про імміграцію” від 07.06.2001 р.
Закон України “Про біженців” від 21.06.2001 р.
Закон України “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 р.
Закон України “Про