Правовий статус біженців

ЗМІСТ

Вступ

Громадяни – найбільша група суб'єктів адміністративних правових відносин. Конституція України надає перевагу інтересам, правам і свободам громадян перед правами і свободами інших учасників правовідносин. Тому що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою цінністю. Найчастіше особа вступає у відносини з державою у сфері виконавчої влад, де практично реалізовуються надані особі Конституцією і Законами України права і свободи. Для реалізації деяких прав і свобод та виконання обов'язків важливе значення має громадянство – постійний правовий зв'язок особи і держави. Цей зв'язок проявляється у взаємних правах і обов'язках.

На всіх осіб, що постійно перебувають на території України, поширюється юрисдикція Української держави. Проте законодавство у багатьох випадках чітко розмежовує статус громадянина і особи. Громадяни України мають більш широкий обсяг прав і обов'язків, ніж особа, яка не пов'язана відносинами громадянства з державою.

Окрім того правосуб'єктність різних громадян має різницю залежно від статі, віку, стану здоров'я. Серед іноземних громадян, наприклад, особливим адміністративно-правовим статусом наділяються біженці згідно із законом "Про біженців" від 24 грудня 1993р.

1. Адміністративно-правовий статус іноземців

1.1. Правові режими іноземців

На території України поряд з її громадянами проживають іноземці. До іноземців законодавство України відносить осіб, які належать до категорії громадян іноземних держав і не є громадянами України, а також осіб без громадянства, тобто осіб, які не належать до громадян будь-якої держави.

Україна самостійно визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства і режим їх перебування на своїй території. В цьому знаходить своє відображення її суверенітет в даній сфері суспільних відносин.

Слід зазначити, що правове становище іноземця в будь-якій країні є особливим, оскільки воно складається, принаймні, з двох елементів: правового статусу громадянина своєї країни і правового статусу власне іноземця. У особи без громадянства цей статус, в принципі, один. Він визначається державою, на території якої особа перебуває. Але іноземець, який знаходиться за межами своєї держави, зберігає з нею юридичний зв'язок, правовий статус громадянина своєї держави, підкоряється її законам, користується її захистом. В той же час іноземний громадянин і особа без громадянства, в тому числі і біженець, підпадають під дію суверенної влади держави, на території якої вони перебувають, тобто вони знаходяться під її юрисдикцією і повинні визнавати і виконувати конституцію, закони і підзаконні акти країни перебування [6, с. 416].

Загальне ставлення держави до перебування іноземців на її території, загальні принципи регулювання тих чи інших правовідносин, в які вступають іноземці на території держави перебування, визначає режим іноземців. Він відображає засади реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків.

Світова практика регламентації правового статусу іноземців свідчить про наявність таких правових режимів: взаємності; «відкритих дверей»; ідентичності; національного режиму; режиму найбільшого сприяння; спеціального (преференційного) режиму. Однак єдиної думки щодо класифікації режиму іноземців немає. Різні автори виділяють від одного до трьох різних режимів. Найчастіше виділяються національний режим, режим найбільшого сприяння та спеціальний режим [21, с. 29].

В Україні провідними щодо іноземців є національний режим і режим найбільшого сприяння, які поєднуються з режимом взаємності.

Національний правовий режим іноземців викладено у ст. 2 Закону «Про правовий статус іноземців»[3]. Зміст національного режиму полягає в правовому зрівнянні іноземців з громадянами держави перебування в тій чи іншій сфері. Звичайно, про повне зрівняння в правах іноземців з місцевим населенням не йдеться, оскільки розбіжності в громадянській належності і, відповідно, різний обсяг та рівень правового зв'язку з державою не призводять до однакового наповнення прав і свобод цих категорій населення.

Національний режим встановлено як загальний принцип українського законодавства. У ст. 26 Конституції України йдеться, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України [1].

Поширення на зазначені категорії осіб національного режиму означає, що вони не можуть вимагати надання прав і свобод, не передбачених Конституцією і законами України. При цьому національний режим реалізується шляхом поширення на іноземців дії існуючих правових норм. Встановлення ж спеціального режиму полягає у створенні спеціальних норм, які регулюють правовідносини тільки за участю іноземців.

Необхідно підкреслити, що сам режим іноземців — ні національний, ні спеціальний — не надає будь-яких прав. Він лише впливає на дві групи елементів правового регулювання статусу іноземців: правові норми і організаційні заходи.

2.2. Права і обов’язки іноземців

Особливості адміністративно-правового статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців визначаються рядом спеціальних нормативних документів. Це, зокрема: Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 p.; Постанова Кабінету Міністрів "Про тимчасовий порядок оформлення іноземним громадянам віз для перебування в Україні" від 26 лютого 1993 p.; Закон України "Про біженців" від 24 грудня 1993 p. та інші.

Аналіз нормативних документів показує, що права і свободи, встановлені для громадян України, рівною мірою стосуються й іноземних громадян. Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, законами, а також міжнародними договорами України.

Рівність іноземців перед законом є одним з основоположних принципів їх правового статусу. Законодавство України закріпило принцип недискримінації іноземців та осіб без громадянства: вони є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової