Правовий статус апеляційного господарського суду

ПЛАН

Вступ

У наш час відбувається становлення господарського процесу. Господарський процес відіграє велику роль для захисту прав організацій (їх об’єднань), громадян-підприємців, для функціонування всього господарського комплексу країни у умовах становлення ринкових відносин.

У 2001-2002 роках вступили у силу нові законодавчі акти, що регулюють структуру і порядок діяльності господарських судів (у тому числі апеляційних господарських судів): Закон України “Про судоустрій в Україні” та нова редакція Господарського процесуального кодексу України. зроблено значний крок для проведення судової реформи в Україні, вдосконаленню судової системи, у тому числі однієї з її гілок – господарських судів.

Норми, які містяться у Законі України “Про судоустрій в Україні” направлені на те, щоб будь-який з господарських судів (враховуючи і апеляційні господарські суди), що розглядають спори між організаціями, що розміщені у різних регіонах України, і навіть спори за участю іноземних фірм і компаній, функціонував у якості складової частини єдиної системи.

Це означає, що господарські суди будуть застосовувати єдине матеріальне і процесуальне законодавство, при рівній для всіх можливості оскарження судових рішень і у кінцевому рахунку судовому захисту.

Судова реформа, яка проводиться в Україні має на меті завершити перевтілення бувших державних арбітражів у повноцінні органи правосуддя – господарські суди.

Ці суди повинні шляхом вирішення економічних спорів, спорів у сфері управління і інших справ, ефективно захищати права та законні інтереси українських, іноземних, міжнародних організацій, всіх громадян і осіб без громадянства, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і які мають статус приватного підприємця, набутого у встановленому законом порядку.

Тим самим нове законодавство про господарські суди бути сприяти розширенню та поглибленню господарських реформ, забезпечувати господарський обіг, вільну конкуренцію, захист усіх форм власності.

Господарський кодекс виходить із конституційних положень про те, що у веденні держави знаходиться встановлення системи органів судової влади, порядку їх організації та діяльності, господарсько-процесуальне законодавство.

Такий підхід гарантує єдність економічного простору, дозволить господарським судам через охорону інтересів конкретних учасників господарських відносин вносити свій внесок у закріплення єдиного правопорядку на всій території країни, виконувати функцію попередження правопорушень у сферах господарства та управління.

Всі зміни та доповнення, що вносилися до господарського-процесуального кодексу сприяли підвищенню ефективності правосуддя, дієвості судового захисту від правопорушень, затвердження правопорядку у економічних відносинах.

Під ефективністю правосуддя розуміється:

На вирішення цих завдань і були направлені реформи останніх років, у часності, прийняття нової редакції Господарського процесуального кодексу, що завершує процес перетворення державних арбітражів у повноцінні органи правосуддя – господарські суди.

1. Поняття апеляції

До теперішнього часу у науці як цивільного процесуального, так і господарського процесуального права України немає ні одного спеціального дослідження, присвяченого інституту апеляційного судочинства.

У правовій літературі до 1917 року апеляція розглядалася як прохання сторони, що вважає рішення суду першої інстанції у всьому або у відомій частині неправильним, про новий розгляд та винесення іншого рішення по справі судом вищестоящої інстанції.

Законність та обгрунтованість рішень ухвал суду першої інстанції забезпечуються системою численних процесуальних гарантій — принципами господарського процесуального права, участю в господарському судочинстві прокурора з метою захисту прав і законних інтересів інших осіб, встановленою процесуальною формою розгляду і вирішення господарських справ. Однак зазначених гарантій недостатньо.

Мають місце випадки, коли місцеві господарські суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід) і об'єктивні (складність правовідносин, сторін з приводу яких розглядається та ін.) причини постановляють рішення, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального і процесуального права.

За таких обставин необхідно мати додаткові гарантії захисту прав заінтересованих організацій і забезпечення законності і обгрунтованості судових рішень та ухвал. Такими гарантіями виступають: апеляційне оскарження рішень і ухвал суду та вне-сення на них подання прокурора, перегляд рішень, ухвал, постанов суду в касаційному порядку і перегляд в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Належне функціонування апеляційного оскарження, як процесуальної гарантії захисту прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, які брали участь у справі, зміцнення законності в господарському судочинстві і виконання завдань правосуддя досягається перевіркою апеляційною інстанцією правильності правової та фактичної сторони судових рішень та ухвал тобто їх законності і обгрунтовано-сті, за наявними справи, так і за додатково поданими сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також витребуваними судом за їх клопотанням матеріалами.

Отже, апеляційна інстанція здійснює важливі функції по перевірці законності і обгрунтованості рішень і ще до набрання ними законної сили може усувати допущені судами помилки та порушення.

Водночас апеляційне провадження є однією з форм нагляду вищестоящих господарських судів за судовою діяльністю місцевих господарських судів. Розгляд справ за апеляційними, виправлення помилок нижчестоящих судів дозволяє суду другої інстанції спрямовувати їх роботу, забезпечуючи однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права.

В юридичній літературі апеляція розглядається переважно як перевірочна стадія господарського процесу. Перевірка лежить в основі апеляційної судової діяльності, становить зміст останньої та визначає і специфічні особливості. Однак вона неможлива без дослідження доказів. Виходячи з основного функціонального завдання, це здійснює і апеляційний суд, який і оцінює їх.

Однак методи і форми дослідження та оцінки доказів в суді першої інстанції і у апеляційному суді є різними. Першому це необхідно для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування норм матеріального права, а другому — для перевірки законності і обгрунтованості постановленого