рішення.
Це дозволяє стверджувати, що і в цій стадії, в межах обумовлених завдань, справа розглядається у апеляційному порядку по суті. Отже, при розгляді справ у апеляційному порядку вищестоящі суди перевіряють законність і обгрунтованість рішень і ухвал судів першої інстанції, які не набрали законної сили, виправляють зроблені ними помилки і цим самим сприяють правильному здійсненню правосуддя в господарських справах і виконанню завдань по захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, і держави та зміцнення законності і утвердженню принципу справедливості.
Сам термін апеляція може мати декілька значень.
Деякі автори у літературі під апеляцією розуміють захист прав і інтересів юридичних осіб, які брали участь у справі, а також перевірка вищестоящим судом законності і обгрунтованності рішень і ухвал господарських судів першої інстанції, що забезпечується системою численних процесуальних гарантій.
Інші автори під апеляцією розуміють саму апеляційну скаргу, тобто письмове подання до господарського суду апеляційної інстанції, яке повинно містити:
Найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);
Найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер та дату прийняття рішення;
Вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково;
Перелік документів доданих до скарги (подання).
Характерними ознаками апеляції можуть виступати наступні:
Апеляція виноситься на рішення суду, що не вступило у законну силу;
Справа по апеляції переноситься на розгляд вищестоящого суду;
Подача апеляції обумовлена неправильністю рішення суду першої інстанції, яка виражається за думкою особи, що подає апеляційну скаргу, або у неправильному встановленні фактичних обставин, або у неправильному застосуванні закону, або у неповно представленому сторонами матеріалі;
Апеляційний суд, переглядаючи справу, розглядає як питання факту, так і питання права, тобто має право перевірити як юридичну, так і фактичну сторони справи, у тому об’ємі, що і суд першої інстанції;
Апеляція можу бути допущена лише один раз по кожній справі.
Дана характеристика апеляції являється найбільш загальною. Однак при спільних поняттях, ознаках та цілях апеляції існують і особливі ознаки, характерні для різних видів апеляції.
Таким чином апеляційне провадження – це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, учасників справи, що здійснюються з метою перевірки законності та обгрунтованості не вступивших у законну силу актів господарського суду першої інстанції та повторного розгляду справи по суті.
Для реалізації апеляційного провадження необхідна наявність ряду факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попередні умови реалізації права на апеляційне оскарження.
Однією із основних об’єктивних передумов допустимості апеляційного оскарження являється наявність об’єкта, з приводу якого подається апеляція.
Об’єктом апеляційного оскарження виступає рішення суду першої інстанції, що не вступило у законну силу і яке містить у собі, за думкою особи, яка подає апеляційну скаргу, негативні для неї наслідки вирішення спору.
До об’єктивних умов допустимості апеляційного оскарження відноситься і дотримання певного строку апеляції. Це пояснюється тим, що апеляційне провадження не може виникнути, якщо термін на апеляційне оскарження пропущено і у його відновлені було відмовлено.
Так, відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається, а апеляційна постанова вноситься на протязі десяти днів із дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у випадку, якщо у судовому засіданні були проголошені тільки ввідна та резолютивна частини рішення – із дня підписання рішення, оформленого у відповідності із законом.
Поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе на протязі трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Визначаючи апеляційний строк, слід мати на увазі, що за цей час особи, які приймають участь у справі і незадоволені судовим рішенням, повинні підготуватися до його оскарження. Вони повинні досконально продумати, які факти, думки були ними недостатньо виявлені, обгрунотовані і у зв’язку із цим не прийняті до уваги судом першої інстанції.
Вони повинні наскільки це можливо виправити свої упущення, доповнити, розвинути свій захист, у зв’язку із чим необхідно буде надати апеляційному суду нові пояснення, заперечення, доводи, докази. Крім цього, як правильно зауважив І.М. Зайцев, треба психологічно підготуватися до оскарження, скласти мотивовану скаргу, що буде складно зробити без допомоги юристів, та сплатити державне мито.
Тому, на погляд автора, було б більш доцільним переглянути термін апеляційного оскарження рішень господарських судів і збільшити його до одного місяця, як це передбачено у цивільному судочинстві.
Слід погодитись із думкою О.А. Борисової про те, що апеляційний термін має відповідати двом основним цілям:
надати особам, що беруть участь у справі, необхідний час для підготовки до судового захисту;
надати необхідний час на прибуття з місця свого проживання у те місто, де знаходиться апеляційний суд.
Суб’єктивною передумовою допустимості апеляційного оскарження є наявність кола осіб, які мають право принести апеляцію на рішення господарського суду першої інстанції. Мова йде про тих осіб, яким винесене судом першої інстанції рішення наносить шкоду, що виражена у неблагоприятних наслідках.
Такими особами можуть бути:
особи, чиї вимоги, пред’явлені до суду першої інстанції залишилися повністю або частково незадоволеними;
особи, незгодні із мотивувальною частиною рішення.
У зв’язку із цим не можуть оскаржити рішення ті особи, які повністю задоволені постановленим на їх користь рішенням. Це положення випливає із вимоги необхідності наявності у зацікавленої особи юридичного інтересу до процесу, як передумови участі у цьому процесі у якості особи, що бере участь у справі.
У відповідності до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони по справі вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання на рішення місцевого