до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст. 24 Господарського процесуального кодексу України права залучати до участі у справі іншого відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується його прав і обов’язків.
На відміну від господарського суду першої інстанції апеляційний суд розглядає всі справи у колегіальному складі.
Засідання суду апеляційної інстанції складається із трьох взаємопов’язаних частин:
підготовча;
розгляд скарги (подання) по суті;
винесення та проголошення постанови.
У призначений для розгляду справи час головуючий у засіданні суддя:
відкриває засідання;
проголошує склад суду; роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки;
визначає порядок ведення засідання;
виясняє, чи є у учасників процесу заяви, клопотання, відводи складу суду, експерту і перекладачу (якщо вони беруть участь у процесі);
керує засіданням;
сприяє повному та всебічному виясненню всіх обставин справи;
забезпечує у засіданні належний порядок.
При розгляді справи у апеляційній інстанції господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами по суті розглядає справу повторно. Суд не зв’язан доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованність рішень у повному об’ємі, як у оскаржуваній, так і не у оскаржуваній частині, незалежно від доводів, викладених у апеляційній скарзі.
Додаткові докази приймаються господарським судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх надання у суді першої інстанції за обставин, не залежних від нього.
У апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються нові вимоги, які не були висунуті при розгляді справи у суді першої інстанції. У цьому полягає одна із особливостей розгляду справ у другій інстанції.
Як відмічає А.Д. Кейлін, можливість пред’явлення нових вимог у апеляційному провадженні протирічила б принципу процесуальної економії, оскільки могло б статися, що у суді першої інстанції розглядається тільки частина позовних вимог, у той час як основну частину вимог сторони могли б тримати для пред’явлення її при розгляді справ у апеляційному суді.
За думкою К.І. Малишева, принцип незмінності позовних вимог має суворо визначений, обмежений зміст і полягає у тому, що позовне відношення, як предмет процесу і рішення, повинно залишатися тотожнім на протязі всього провадження, так щоб суд другої інстанції під предлогом апеляції не вирішував справи про новий позов, який і може, і повинен бути пред’явлений окремо, у належному суді першої інстанції.
Однак необхідно відмітити, що у суді апеляційної інстанції допускається можливість зміни попередніх вимог. Мова йде, наприклад, про вимоги про виплату відсотків, розмір яких збільшився за час провадження по справі, про стягнення вартості втраченого майна, що складає предмет справи, вимоги судового заліку, про зменшення або збільшення розміру позовних вимог і т.п.
Дані вимоги можуть бути допущені тому, що вони не змінюють справи, знаходяться у прямому зв’язку із суттю спору і не можуть бути розглянуті окремо від нього.
Вказані вимоги, як справедливо відмічає А.І. Загоровський, не зашкодять ідентичності пердмету. Ідентичності предмету не заважають кількісне зменшення відшукуваного права, а також заміна предмета його вартістю або навпаки.
Нові вимоги можуть бути також пред’явлені за згодою сторін, якщо така угода не порушує публічний порядок судочинства.
Говорячи про нові вимоги, необхідно відмітити, що мова у даному випадку йде тільки про матеріально-правові вимоги, у зв’язку із чим дане правило не має відношення до правил процесуального характеру.
У відповідності із ст. 100 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу (подання) має право відмовитись від неї до винесення постанови.
Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги, якщо ці дії протирічать законодавству або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Про прийняття відмови від скарги (подання) апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.
Зацікавлена особа може здійснити своє право на відмову від апеляційної скарги (подання) наступним чином:
особа, що подала апеляційну скаргу, може відмовитись від неї до початку усного розгляду справи;
особа, що подала апеляційну скаргу, може відмовитись від неї до закінчення судового розгляду, тобто до моменту винесення апеляційним судом рішення по справі;
відмова від апеляційної скарги може мати своїм наслідком обов’язок особи, подавшої апеляційну скаргу і відмовившоїся від неї, сплатити протилежній стороні всі судові витрати, що були сплачені у результаті подання цієї скарги. З питання про відшкодування витрат суд апеляційної інстанції має винести ухвалу.
Строк розгляду апеляційної скарги (подання) встановлено ст. 102 Господарського процесуального кодексу України і складає два місяці із дня подання її до апеляційного господарського суду.
Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у процесі, дослідивши наявні у справі та надані додатково докази, апеляційний господарський суд приймає постанову.
При винесенні постанови суд повинен вирішити наступні питання:
чи повно суд першої інстанції дослідив обставини, що мають значення для справи;
чи доведені обставини, які суд визнав встановленими;
чи відповідають викладені у рішенні висновки суду обставинам справи;
чи не порушенні норми матеріального та процесуального права, чи правильно вони застосовані;
чи обгрунтовані доводи апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного господарського суду повинні бути вказані:
найменування апеляційного господарського суду, що розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи та дата прийняття постанови;
найменування сторін та найменування особи, що подала апеляційну скаргу (подання);
найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);
стисле викладення суті рішення місцевого господарського суду;
підстави, за якими поставлено питання про перегляд рішення;
доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);
обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими