порушення може слугувати розширене або обмежене тлумачення господарськими судом норм матеріального права.
Порушення норм матеріального права, як правило, тягне зміну або відміну рішення господарського суду.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення тільки за умови, що це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Порушення норм процесуального права є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:
справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;
справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;
господарський суд прийняв рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;
рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених законом.
Питання про те, призвело чи могло призвести те чи інше процесуальне порушення до прийняття неправильного рішення, у кожному конкретному випадку вирішується судом апеляційної інстанції. Одне і теж процесуальне порушення у залежності від обставин справи може потягнути різні процесуальні наслідки і не завжди призводить до відміни рішення. Допущені судом першої інстанції при розгляді справи незначні процесуальні порушення, якщо вони не вплинули або не могли вплинути на остаточні висновки суду, не являються підставою для відміни рішення місцевого господарського суду.
Висновок
Отже, у відповідності зі ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) вправі:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;
2) скасувати рішення чи цілком частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення чи цілком частково і припинити провадження по справі чи залишити позов без розгляду чи цілком частково;
4) змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення в тому випадку, якщо прийде до висновку, що винесене судом першої інстанції рішення законне й обґрунтовано, а мотиви скарги несуттєві. При залишенні скарги (подання) без задоволення в постанові повинні бути зазначені мотиви, по яких доводи апеляційної скарги визнані неправильними чи не є підставою до скасування рішення.
Господарське процесуальне законодавство України не містить такого повноваження, як передача справи на новий розгляд у суд першої інстанції. Його відсутність зв'язана з природою апеляційного провадження, пристосованого для повторного розгляду справи і здійснення судового контролю вищестоящим судом. Тому, переконавши, що рішення незаконне або необґрунтовано, апеляційна інстанція повинна сама виправити допущені судом першої інстанції помилки. Введення в ГПК України даного правила обумовлено «процесуальною економією, прагненням прискорити розгляд справ і усунути непотрібну тяганину». Винесення нового рішення необхідно, коли порушення норм матеріального права чи недослідженість обставин справи вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права й обов'язки сторін.
Припинення провадження по справі чи залишення позову без розгляду чи цілком частково може мати місце тільки по підставах, передбаченим у ст.ст. 80 і 81 ГПК України. Здійснення цих дій волоче процесуальні наслідки, зазначені в законі.
Право на зміну рішення в апеляційної інстанції виникає за тих самих умов, що і право на винесення нового рішення. Разом з тим, це право на відміну від права на винесення нового рішення може бути реалізоване тільки тоді, коли допущені помилки не вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права й обов'язки сторін. Зокрема, зміну рішення буде потрібно у випадку чи зменшення збільшення розміру стягуваної суми. Зміна може стосуватися не тільки резолютивної, але і мотивувальної частини рішення. Таким чином, змінити рішення — значить внести в нього виправлення, що не впливають на кінцеві висновки господарського суду першої інстанції про права й обов'язки сторін.
Згідно ст. 104 ГПК України підставами для чи скасування зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, що місцевий господарський суд визнав установленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) чи порушення неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними чи неправильно застосованими, якщо господарський суд: а) не застосував закону, що підлягає застосуванню; б) застосував закон, що не підлягає застосуванню; в) неправильно витлумачив закон.
Незастосування підлягаючого застосуванню закону має місце в тих випадках, коли суд не тільки не вказує в рішенні підлягаючу застосуванню по даній справі норму матеріального права, але і дозволяє справа всупереч нормам діючого законодавства. Дане порушення має місце й у випадку застосування судом скасованого чи закону норм нормативного правового акта, що суперечать діючому закону, або норми акта, прийнятого з порушенням установленого порядку.
Суть застосування неналежного закону полягає в тім, що суд при дозволі справи керується не тією нормою, що регулює спірне правоотношение. Подібне порушення обумовлене, як правило, неправильною кваліфікацією відносин сторін.
Неправильне тлумачення закону має місце й у тих випадках, коли застосовується закон, що підлягає застосуванню, але зміст і зміст його розуміється невірно, унаслідок чого в рішенні суд робить неправильний висновок про права й обов'язки сторін. Прикладом такого порушення може служити розширювальне чи обмежувальне тлумачення судом норм матеріального права.
Порушення норм матеріального права, як правило, волоче чи зміну скасування рішення господарського суду.
Чи порушення неправильне застосування норм процесуального права може бути основою для чи скасування