Викликає тривогу і той факт, що деякі ЗМІ на догоду своїм спонсорам і засновникам виконують роль інформаційних кілерів, тим самим завдаючи непоправної шкоди демократичним засадам суспільства, що тільки формується.

На часі прийняття Закону України “Про незалежні засоби масової інформації”, який урегулював би правові, економічні та політичні принципи їхньої діяльності. Адже досвід розвинутих країн світу незаперечно переконує, що без справді незалежних ЗМІ неможливо побудувати цивілізованої, демократичної держави.

Однією з найболючіших залишається проблема реалізації громадянами права на судовий захист. З цього питання до Уповноваженого з прав людини надходить більше третини усіх звернень громадян. І це не може не тривожити, адже саме судді є основною ланкою національної системи захисту прав людини. У минулому році кількість таких звернень до Уповноваженого зросла майже вдвічі. Найбільше скарг надійшло на необґрунтованість вироків та рішень суддів, несвоєчасний та неналежний розгляд справ та дій суддів. Проведений аналіз звернень громадян дає підстави Уповноваженому зробити висновок про те, що, попри вжиті заходи, спрямовані на вдосконалення судової системи, проведення так званої малої судової реформи, прийняття Закону України “Про судоустрій України”, сподівання на докорінне поліпшення судової системи не виправдалися. Ситуація з реалізацією права на судовий захист продовжує залишатися в Україні незадовільною.

Загострюється, зокрема, проблема апеляційного та касаційного оскаржень рішень та вироків судів першої інстанції, адже після внесення змін до Цивільного процесуального кодексу рішення місцевого суду можна оскаржити в апеляційному та касаційному порядку виключно через суд першої інстанції, який приймав це рішення. І в багатьох випадках саме суд першої інстанції, який, зрозуміло, в цьому не дуже зацікавлений, як правило, і блокує процес оскарження.

На стан судового захисту громадян вкрай негативно впливає тяганина при розгляді справ. Згідно з судовими статистичними даними у 2001 р. судами розглянуто з порушенням встановлених строків: 58 тис. кримінальних справ або кожна третя; 250 тис. цивільних справ або кожна п’ята. У деяких областях, зокрема в Харківській, Донецькій, Запорізькій, з порушенням строків розглядається від 40 до 50 % судових справ.

При розгляді кримінальних справ судді часто не виявляють вимогливості до якості матеріалів досудового слідства, виносять обвинувальні вироки у справах, що розслідувалися з істотними порушеннями норм закону. У 2001 р. було скасовано і змінено вироки в апеляційному та касаційному порядку щодо 8387 осіб.

Поширені випадки, коли внаслідок неякісного розгляду справ помилково виносяться вироки стосовно невинних людей. У 2000 р. таких вироків було винесено 294, у 2001 р. – 332.

Останніми роками ще більше загострилася проблема матеріально-технічного і кадрового забезпечення судів. Украй незадовільно розв’язується проблема грошового забезпечення суддів. Справа дійшла до того, що судді за захистом своїх прав і отримання в повному обсязі заробітної плати стали звертатися до судів.

Водночас критичний стан із відправлення правосуддя не може слугувати виправданням порушення прав людини, тим більше, що значна кількість таких порушень є результатом неналежного виконання суддями своїх службових обов’язків.

Залишається вкрай низьким рівень виконання судових рішень. Про це свідчать значна кількість звернень, які надходять з питань судового захисту до Уповноваженого з прав людини. Тисячі громадян, маючи на руках судові рішення, роками не можуть добитися їх виконання, особливо щодо отримання належних їм коштів.

Насамперед, це порушення щодо невиконання судових рішень стосовно стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації шкоди, заподіяної хворобою або смертю, відшкодування збитків, заподіяних злочином. У 2002 р. залишилися невиконаними 258,4 тис. документів про стягнення заборгованості із заробітної плати на суму понад 47 млн. грн., або 52 %. Залишилися також невідшкодованими більше третини сум, присуджених за компенсацію шкоди, заподіяної здоров’ю та злочинами, на загальну суму 176 млн. грн.

Недостатня ефективність роботи органів державної виконавчої служби зумовлена рядом об’єктивних обставин. Зокрема, це відсутність ліквідаційного майна у боржника та оголошення його в розшук, процедурні проблеми, пов’язані з санацією та банкрутством підприємств-боржників, недостатня кількість державних виконавців, їх перевантаженість, низькій рівень їхньої заробітної плати тощо. Окремі норми, як мінімум, двох законодавчих актів значною мірою паралізують роботу цих органів юстиції: це закони “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (2000 р.) та “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (2001 р.); останнім заборонено примусову реалізацію майна підприємств, у статутних фондах яких частка державного майна становить не менше 25 %.

Проблема невиконання судових рішень породжує масові звернення і до Європейського суду з прав людини. Упродовж останніх п’яти років до цього судового органу, лише за його підрахунками, звернулися понад 7 тис. громадян України, у зв’язку з чим Україна у 2002 р. вперше від часу приєднання до Конвенції про захист прав і основних свобод людини ввійшла до п’ятірки країн, з яких було зареєстровано найбільшу кількість звернень.

Моніторинг Уповноваженого засвідчив, що найчастіше наші громадяни звертаються до Європейського суду з прав людини у зв’язку з невиконанням рішень національних судів, порушенням їхніх прав на належні умови тримання в пенітенціарних установах і безперешкодне володіння своєю власністю, зокрема, своїми заощадженням. Водночас попри таку велику кількість звернень, на сьогодні прийнятними Європейський суд визнав лише десять звернень, то по двох з них виніс рішення по суті. Якщо