Остання позиція видається більш правильною з таких міркувань. Оскільки метою доказування в кримінальному процесі України є об'єктивна істина, її встановлення, із загальнофілософських позицій, неможливе без достовірного пізнання всієї сукупності фактів, які відносяться до питання, що розглядається. Вимога кримінально-процесуального закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи, як правильно наголошує П.А.Лупинська, веде до дослідження та з'ясування всієї обстановки події, зобов'язує розглядати всі обставини справи діалектичне, тобто не ізольовано одна від іншої, а у сукупності всіх їх сторін та особливостей, у всіх їх "переходах" та протиріччях. Для всебічного та повного дослідження обставин будь-якої кримінальної справи необхідне достовірне доведення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, а таке доведення у кримінальному процесі можливе лише у процесуальній формі, тобто у формі доказування. Відповідно до цього причини та умови, які сприяли вчиненню злочину повинні входити до предмета доказування по кримінальній справі.

Отже, підсумовуючи все вищенаведене, необхідно визнати причини та умови, які сприяли вчиненню злочину елементом, який, безперечно, повинен входити до предмета доказування в кримінальній справі, оскільки тільки за цих умов можна говорити про належне виконання вітчизняним кримінальним процесом покладених на нього функцій. Для цього необхідно законодавче визначити та закріпити зміст предмета доказування у кримінальному процесі у новому кримінально-процесуальному кодексі України.

З предметом доказування тісно пов'язане поняття меж доказування (дослідження) обставин кримінальної справи. Предмет і межі доказування співвідносяться між собою як мета і засіб її досягнення. Межі доказування визначають глибину, ступінь дослідження обставин справи, коло, обсяг доказів та їхніх джерел, необхідних для цього.

Таким чином, під межами доказування слід розуміти такий обсяг доказового матеріалу (доказів та їхніх джерел), який забезпечує надійне, достовірне встановлення всіх обставин, що стосуються предмета доказування, правильне вирішення справи.

Неправильне визначення меж доказування в справі може призвести до його звуження чи безпідставного розширення. Звуження меж доказування призводить до того, що деякі обставини, які входять до предмета доказування, будуть недостатньо досліджені через прогалини в доказовому матеріалі або їх не можна буде визнати встановленими внаслідок недостатньої глибини їх дослідження, що не забезпечує надійності висновків Безпідставне розширення меж доказування веде до невиправданої надмірності доказової інформації, тобто збирання доказів які не стосуються справи або встановлюють обставини, що вже надійно доведені.

4. Засоби доказування

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами.

Розкриттю поняття доказів значною мірою сприяє їх наукова класифікація.

На підставі об'єктивних розбіжностей докази у кримінальному процесі можуть бути класифіковані:

а) за джерелом інформації

б) за особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним

в) по відношенню до обвинувачення

г) по відношенню до факту вчинення злочину конкретною особою

Первинні докази — це докази, які виникли безпосередньо в результаті розслідуваної події (залишки крові, потожировий слід пальця руки на віконному склі тощо).

Похідні докази — це докази, які утворюють результати "вторинного відображення» слідів злочину, що походять від первинних доказових джерел інформації (зліпок сліду взуття, який залишив злочинець на снігу, копія сліду знаряддя злому, виготовлена за допомогою спеціальної копіюючої пасти, дактилоплівка з відбитком пальця руки, ксерокопія документа тощо).

Обвинувальні докази підтверджують обвинувачення, і навпаки, виправдувальні — спростовують.

Прямі докази — докази, які дають пряму однозначну відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин, або ж вказують на те, що певна особа не могла його вчинити. Наприклад, показання свідка — очевидця вчиненого розбійного нападу, показання потерпілого, відеозапис, що зафіксував подію злочину та дії осіб, які його вчинили.

Непрямі докази вказують на окремі елементи складу злочину або на проміжні факти, які підтверджують предмет доказування у сукупності з іншими доказами. Вони самостійно не можуть дати відповідь на запитання, ким вчинено злочин.

Класифікація доказів означає їх наукове групування за певними ознаками, які притаманні змісту або формі. Одна з основних кваліфікацій доказів дана в самому законі.

У відповідності із ст. 65, а також положеннями ст. 68, 72, 73, 74, 75, 78, 82, 83 КПК України можна назвати такі вісім видів доказів:

Стаття 65 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України з часу затвердження Верховною Радою Української РСР (28 грудня 1960 р.) і до 2001 р. визначала вичерпний перелік доказів у кримінальних справах.

Проте відсутність законних підстав для використання фактичних даних, одержаних при застосуванні оперативно-технічних засобів, призводила до втрати важливих доказів, суперечила міжнародно-правовій практиці визнання та одержання доказів.

У Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» 1993 р. зроблено першу спробу на законодавчому рівні визначити та закріпити підстави для використання інформації, отриманої при проведенні оперативно-розшукових заходів, зазначивши, що фактичні дані, одержані та зафіксовані співробітниками спеціальних підрозділів із застосуванням технічних засобів, можуть використовуватись як докази у судочинстві (пункт 3 ст. 15 Закону). Однак ця спроба довго не мала подальшого розвитку в законах України.

Тільки 18 січня 2001 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін