об'єктивної істини - основне завдання попереднього слідства, дізнання та судового розгляду, основна та незмінна задача кримінального процесу.
Під предметом доказування в кримінальному процесі слід розуміти таку сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідне для вирішення заяв та повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи в стадії виконання вироку, а також для прийняття процесуальних профілактичних заходів по справі. Але законодавчо предмет доказування не визначений, що викликає багато суперечок як серед науковців, так і серед практиків. Тому необхідно законодавче визначити та закріпити зміст предмета доказування у кримінальному процесі у новому кримінально-процесуальному кодексі України.
Зміст предмета доказування по кримінальній справі викликає багато суперечок серед дослідників і на даний час висловлено багато різних, дуже часто протилежних думок із цього питання.
Під межами доказування слід розуміти такий обсяг доказового матеріалу (доказів та їхніх джерел), який забезпечує надійне, достовірне встановлення всіх обставин, що стосуються предмета доказування, правильне вирішення справи.
Неправильне визначення меж доказування в справі може призвести до його звуження чи безпідставного розширення. Звуження меж доказування призводить до того, що деякі обставини, які входять до предмета доказування, будуть недостатньо досліджені через прогалини в доказовому матеріалі або їх не можна буде визнати встановленими внаслідок недостатньої глибини їх дослідження, що не забезпечує надійності висновків Безпідставне розширення меж доказування веде до невиправданої надмірності доказової інформації, тобто збирання доказів які не стосуються справи або встановлюють обставини, що вже надійно доведені.
Суб'єктами доказування є ті учасники кримінального процесу, на яких покладається обов'язок встановлення об'єктивної істини. Обов’язок доказування в кримінальному процесі закон повністю покладає на суд, прокурора, слідчого та особу, яка провадить дізнання. Доки вони у передбаченому законом порядку не докажуть вини особи у вчиненні злочину, що їй інкримінується, ця особа вважається невинною.
Розглянувши проблеми кримінально-процесуального доказування, не можна не відмітити справді якісні зміни, що відбулись за останні роки в засадах і спрямованості державної політики. Ці зміни торкнулися і моральних орієнтирів розвитку законодавства. Конституції України закладає підвалини для розвитку правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Саме це положення має дістати статус сутнісного мірила всієї найрізноманітнішої діяльності держави у всіх можливих напрямах суспільного регулювання, в тому числі, і в сфері кримінального судочинства. Саме це мірило має лежати в основі побудови нової моделі доказового права в Україні.
Використана література
Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. — 1996. — №8. — Ст. 141.
Кримінально-процесуальний кодекс України. — К.: Атіка, 2001. — 208 с.
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» 18 січня 2001 р. // Голос України. — 2001 р. — 4 лютого.
Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 35. — Ст. 325.
Грянко В.В., Дубинский А.Я., Кузьминов А.С. Дознание в органах внутренних дел Украинской ССР. - К., 1980.
Дєєв М.В. До питання про зміст предмета доказування в кримінальному процесі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. — К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. — с. 483-485.
Кузнецов Н. П. Доказывание и его особенности на стадиях уголовного процесса России // Автореф. дисс. д-ра юрид. наук. - Воронеж, 1998. - 21 с.
Курс уголовного процесса. Часть общая; Уголовно-процессуальные основы деятельности органов внутренних дел. - М., 1989.
Куценко О. Протокол здійснення оперативно-розшукових заходів — новий вид доказів у кримінальному судочинстві. // Вісник прокуратури. —
2002. — № 2. — с. 41-43.
Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. — М., 1969. — 251 с.
Михеєнко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. - Киев, 1984.
Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 1999. — 536 с.
Пашкевич П.Ф. Объективная истина в уголовном судопроизводстве. — М., 1961.
Пунда О.О. Використання результатів оперативно-розшукової діяльності у доказуванні в кримінальному процесі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 16. — К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. — с. 319-321.
Ратинов А.Р. Вопросы познания в судебном доказывании // Сов. государство и право. — 1964. — № 8. — с. 107-108.
Стахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі. Навчальний посібник. — К.: Олан, 2001. — 51 с.
Строгович М.С. Избранные труды в 3 т. — Т. 3. — Теория судебных доказательств.— М., 1991.
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч.
посіб. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 576 с.
Уголовный процесс/ Под редакцией проф.Алексеева. - М.: Юрист, 1995.
Фаткуллин Ф.Н. Общие проблеми процессуального доказывания. — Казань, 1976.
Шейфер С.А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования. - Тольятти: Волжский университет им. В.Н. Татищева, 1997. - 92 с.
Эйсман А.А. О понятии вещественного доказательства и его соотношении с понятиями доказательств других видов // Вопросы предупреждения преступности.- Вып. 1. - М.: Юрид. лит., 1985. - с. 81-86.
Элез И. Единство практического и теоретического в доказательстве
истины // Проблемы научного метода. — М., 1967. — с. 140-145.
Янович Ю.П. Проблемы совершенствования процессуального статуса подозреваемого и обвиняемого: Автореф. дис... канд. юр. наук. — Харьков, 1992. — 23 с.