нестягнена з боржника шкода (за винятком тієї частки шко-ди, яка належить до категорії неодержаного прибутку), якщо можливість її стягнення втрачена.

Водночас нестягнена з боржника неустойка не може бути віднесена до прямої дійсної шкоди. Це — типовий неодержаний прибуток. Саме як прибуток стягнена неустойка відбивається у даних бухгалтерського обліку.

Було б неправильно під неодержаними прибутками, які названі у частині четвертій ст. 130 КЗпП, розуміти валовий дохід — виручку від реалізації або (у торговельних організаціях) суму торгових надба-вок, скидок та націнок. Аналогічним чином не можна під неодержани-ми прибутками розуміти дохід, який у свій час законодавством визна-вався об'єктом оподаткування і (схематично) дорівнював валовому доходу з відрахуванням матеріальних затрат підприємства.

Дійсна шкода має розумітися як шкода майну у більш широкому розумінні (як майно та майнові права, котрі відображаються у балансі підприємства як його активи). Пряма дійсна шкода означає безпосереднє зменшення цих активів.

Неможливість притягнення працівника до матеріальної відпо-відальності за відсутності причинного зв'язку виражена в частині першій ст. 130 КЗпП словами "працівники несуть... відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству... внаслідок порушення...". Пору-шення має бути причиною шкоди, а шкода має бути наслідком по-рушення. Причинний зв'язок — це категорія філософська, однак в юриспруденції вона має бути виражена цілком конкретно. Наведе-мо приклад із практики. Згоріла продовольча база — це наслідок. Було установлено порушення правил пожежної безпеки — викори-стання саморобного нагрівального приладу працівниками бази. Були установлені особи, винні у порушенні правил пожежної безпеки. Проте пожежно-технічна експертиза не змогла установити, що при-чиною пожежі є саме використання саморобного нагрівального при-ладу. Хоч це порушення і було в наявності, експертиза не виключила можливості виникнення пожежі не внаслідок використанім самороб-ного нагрівального приладу, а з інших причин. Притягнення до мате-ріальної відповідальності у цьому разі суперечило б закону.

Притягнення до матеріальної відповідальності можливе лише за наявності вини працівника. Підставою матеріальної відповідальності може бути не лише умисна, а й вина через нео-бережність. Найчастіше працівники притягуються до матеріаль-ної відповідальності якраз за наявності вини в формі необереж-ності. Інколи форма вини є підставою диференціації меж відповідальності працівників. Так, п. 1 ст. 133 КЗпП установлює обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття через нед-балість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих праців-нику у користування. За умисне знищення та умисне зіпсуття того ж майна установлена повна матеріальна відповідальність.

Стаття 130 КЗпП не припускає покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, яка відносить-ся до категорії нормального виробничо-господарського риску. "Шкода, яка відноситься до категорії ... риску" — це, звичайно, зрозуміти важко. Ризик — це поняття, що характеризує діяльність (вчинки) працівника. Риск як ознака діяльності працівника може свідчити про порушення ним правил виконання робіт, порушен-ня ним трудових обов'язків, а може бути властивим правомірній поведінці працівника. Керівник сільськогосподарського підприє-мства не може бути притягнений до матеріальної відповідальності за пряму дійсну шкоду, заподіяну вимерзанням озимої пшениці. Й сіяли у цих краях споконвіків. І посіяна вона була у терміни, котрі рекомендує наука. Та збіг тяжких погодних умов призвів до знищення посівів, до марних затрат, до прямої дійсної шкоди. Керівник у цьому разі не порушив трудових обов'язків. І шкода, яка виникла, є наслідком риску, що був властивий вчинкам керів-ника. Але цей риск був нормальним виробничо-господарським риском.

Інший приклад: терміни посіву озимих керівник підприємства затягнув. Озимі увійшли в зиму слабкими і загинули через зви-чайні для цієї місцевості морози. Тут керівник теж рискував. Але припустився порушень, не зумів правильно організувати роботу підприємства. У результаті його вчинків, котрі за змістом мають ознаку риску, підприємству заподіяна пряма дійсна шкода. Кер-івник, що припустився порушень, має бути притягнений до ма-теріальної відповідальності. Риск, якого припустився пін, не с нормальним виробнично-господарським риском.

Розділ IX КЗпП, котрий починається зі статті, яка комен-тується, називається "Гарантії при покладенні на працівників ма-теріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, ус-танові, організації". Тому частина друга ст. 130 КЗпП і перелічує, які гарантії держава установила для працівників на випадок їх притягнення до матеріальної відповідальності.

Крім переліку всіх юридичних фактів (протиправна поведін-ка працівника, пряма дійсна шкода, причинний зв'язок між про-типравною поведінкою працівника і шкодою, вина працівника), що складають підстави матеріальної відповідальності і відсутність яких виключає притягнення працівника до матеріальної відпові-дальності, у цій статті вказано на установлення законодавством межі матеріальної відповідальності працівників , обмеження ії визначеною частиною заробітку працівника, неприпустимість того, щоб матеріальна відповідальність перевищувала повний розмір заподіяної шкоди. Слова "повний розмір заподіяної шкоди" не означають нічого іншого окрім можливості стягнення з праців-ника, у передбачених випадках, суми, рівної прямій дійсній шкоді. Отож, повний розмір заподіяної шкоди у контексті ст. 130 КЗпП є синонімом поняття прямої дійсної шкоди.

Ця стаття припускає у визначених випадках притягнення до матеріальної відповідальності у розмірі, що пе-ревищує повний розмір заподіяної шкоди (пряма дійсна шкода). Про це див. коментар до ст. 135 та ст. 1353КЗпП.

Аби запобігти питань стосовно притягнення працівника за одне й те ж порушення до матеріальної та інших видів відповідаль-ності, у частині третій ст. 130 КЗпП пояснюється, що одночасне притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності цілком припустимо, лише якщо є підстави .для притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної