Паралельно оглядові місця події можуть вироблятися слідчі дії, що не терплять зволікання. Наприклад, можна доручити іншому слідчому або працівникові міліції зробити обшук у підозрюваної особи, допитати важливого свідка і т.д.

У процесі огляду на місці події в більшості випадків стає відомо по документах, виявленим в одязі трупа, а також по достовірних заявах зрозумілих і інших осіб, хто саме загинув. Це значно полегшує подальший хід розслідування, дозволяючи знайти свідків, що можуть дати показання про зв'язки убитого, про те, хто міг бути зацікавлений у його смерті, і т.д. Однак бувають випадки, коли відразу установити особистість загиблого не вдається. У таких випадках при огляді трупа необхідно особливо ретельно зафіксувати ознаки, по яких він може бути пізнаний (дані словесного портрета, родимки, татуювання, оволосение, шрами, що залишилися від поранень, операцій і т.п., каліцтва, зубні протези і т.д. ), а потім, крім фотографування на місці події, сфотографувати труп у морзі за правилами пізнавальної фотографії.

Для встановлення особистості труп пред'являється особам, яким знайоме населення найближчої місцевості (двірникам, що служать домоуправлінь, працівникам міліції, листоношам і т.д. ). Якщо особа убитого змінена трупними явищами або ушкодженнями, необхідно доручити судово-медичному експерту здійснити його „туалет” для того, щоб особа по можливості мала прижиттєвий вигляд. Звичайно при такому пред’явленні трупу присутній тільки представник адміністрації моргу, а якщо хто-небудь із громадян впізнає труп, пред’явлення для впізнання як слідча дія здійснюється слідчим.

Якщо труп за час його можливого зберігання від розкладання не буде впізнан, він підлягає захороненню, але перед цим на нього складається карта невпізнаного трупу, а подальше впізнання здійснюється за фотографіями. У цих випадках слід зберігати одяг трупу і знайдені при ньому особисті речі, так як все це у подальшому може допомогти впізнанню трупа і виявленню обставин справи. Місце захоронення має бути відмічено у справі, оскільки в подальшому не виключена ексгумація.

2. Судово-медична експертиза трупа

Підставами для призначення судово-медичного дослідження трупа є: а) насильна смерть (убивство, самовбивство, нещасний випадок); б) раптова смерть, смерть від хвороби, яка проходила без нагляду лікаря; в) смерть від захворювання у випадках надходження скарг родичів небіжчика або інших осіб на неправильне чи несвоєчасне лікування; г) виявлення трупа новонародженої дитини.

Обов'язковою умовою, яка забезпечує повноту і всебічність судово-медичного дослідження і мотивований висновок експерта, є повідомлення йому слідчим зібраних попередніх відомостей про подію та ознайомлення його з результатами огляду трупа на місці події. Бажано, щоб судово-медичний експерт, який бере участь в огляді трупа на місці події, проводив і його дослідження.

Судово-медичне дослідження трупів проводиться в спеціально обладнаних приміщеннях — моргах або в прозектурах лікарень. За неможливості доставити труп у морг він може бути досліджений у будь-якому найближчому приміщенні або, якщо немає перешкод, на відкритому повітрі (наприклад, на кладовищі при ексгумації в теплу пору року). При дослідженні трупа поза моргом слідчий орган має забезпечити експерту необхідні умови для роботи.

Згідно з чинними правилами дослідження трупів повинно проводитися протягом найкоротшого часу після того, як установлено настання смерті, проте не раніше ніж через 12 год. з моменту її настання. В окремих випадках, якщо це необхідно, допускається розтин трупів і до скінчення 12 год., але не раніше ніж через півгодини після смерті за умови виявлення її достовірних ознак, що має бути підтверджене спеціальним протоколом, підписаним трьома лікарями.

Ранні розтини трупів проводяться за необхідності вилучення з труна тканин і органів з метою їхньої трансплантації, а також за пропозицією слідчих органів негайно дати відповідь на питання, що їх цікавлять, а також вилучити з трупа речові докази (наприклад, кулю, шріт при сліпих пораненнях та ін.). Ранні розтини необхідні також при отруєнні отрутами, які швидко розкладаються (наприклад, оцтовою кислотою), для забезпечення можливості їхнього виявлення при судово-хімічному аналізі чи при спеціальних біохімічних дослідженнях, для яких необхідний матеріал, що не підпав під вплив аутолізу (наприклад, при визначенні активності деяких ферментів), а також в інших випадках, коли зволікання негативно відбивається на результатах дослідження.

Гнильний розклад труна, муміфікація та інші посмертні зміни не є перешкодою для його судово-медичного дослідження. Замерзлі труни попередньо поступово відморожуються при Т 4-20 °С. Не рекомендується розморожувати трупи шляхом розміщення їх біля джерела тепла (наприклад, біля радіаторів опалення), використання грілок, гарячої води, тому що це призводить до швидкого розвитку гнильних процесів. При розтині трупів має бути присутнім слідчий.

Лікарі, які лікували померлого, можуть бути присутніми при дослідженні трупа з дозволу слідчих органів, а в окремих випадках — з дозволу завідуючого моргом чи судово-медичного експерта.

Судово-медичне дослідження трупа обов'язково проводять повним розтином не менш як трьох порожнин (черепної, грудної і черевної), а в окремих випадках і хребетного каналу. Категорично забороняється досліджувати труп тільки одним зовнішнім оглядом або частковим розтином, бо такі неповні експертизи можуть призвести до неправильного трактування події і до найгрубіших помилок.

Судово-медичний експерт проводить розтин і складає акт судово-медичного дослідження трупа або акт судово-медичної експертизи труна чи формулює висновок за наявності постанови про призначення судово-медичної експертизи трупа.

Судово-медичне дослідження трупа складається з таких етапів: 1) ознайомлення з обставинами даного випадку; 2) зовнішній огляд трупа; 3) розтин; 4) лабораторні дослідження; 5) складання висновку експерта.

Під час зовнішнього огляду трупа насамперед ретельно описують одяг. Потім вивчають різні сліди й ушкодження на трупі, зазначаючи,