У свою чергу зміст права на здійснення права володіння охоплює:
1) право мати майно у фактичному володінні; 2) право користування майном; 3) обмежене право розпорядження майном.

Фактичний володілець за певних умов може мати право: а) залишити собі доходи, отримані від майна, що належить іншій особі (ч. 1 ст.390 ЦК); б) на відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна (ч. 3 ст.390 ЦК); в) залишити собі здійснені ним поліпшення майна (ч.4 ст.390 ЦК).

Підставами виникнення права володіння є: 1) договори з власником або іншою особою, якій майно передано власником (сторонами такого договору є володілець і власник або особа, якій власник передав майно разом з повноваженнями на передання права володіння ним іншій особі); 2) односторонні правочини (наприклад, заповіт, яким спадкодавець передає спадкоємцям своє право володіння); 3) юридичні вчинки (наприклад, за ст.337 ЦК суб'єкт, якому передали на зберігання знайдену річ, на законних підставах володіє нею протягом часу, поки триває пошук власника речі); 4) правові акти суб'єктів публічного права; 5) рішення суду. Можливе також виникнення права володіння з інших підстав, встановлених законом.

Право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна; 4) вилучення речі з цивільного обігу; 5) поєднання в одній особі володільця і власника речі (право володіння у цьому разі припиняється, оскільки право володіння майном є однією з правомочностей власника).

Висновки

За результатами проведеного в роботі дослідження можна зробити такі висновки.

Речовими правами на чуже майно визначаються такі права, які належать не тільки власнику, а й іншій особі, яка не має права власності на них, але може володіти і користуватися ними за власним бажанням.

Право володіння, якщо воно стосується права володіння чужим майном є фактичним володінням, яке поєднує у собі бажання мати річ у своєму володінні і вважати дану річ своєю. Це право бере свій початок у той час, коли ще не існувало суспільства як такого. На мою точку зору, саме на цьому фактичному володінні почало базуватися право володіння, засноване на праві - право власності.

Цивільний кодекс України розрізняє поняття "право володіння" як вид прав на чужі речі і "фактичне володіння" як поняття, що позначає стан знаходження речі у певної особи, яка її тримає.

Суб'єктом права володіння чужим майном є особа, яка фактично тримає його у себе. Це може бути як фізична, так і юридична особа. При цьому право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Об'єктом права володіння може бути будь-яка річ, стосовно якої можливе встановлення права власності.

Зміст права володіння охоплює право на власну поведінку володільця щодо певного майна (здійснення права володіння), право вимагати від інших осіб не перешкоджати такій поведінці, право звернутися за захистом до суду або інших державних органів

Хочу відзначити, що новий Цивільний кодекс має стати юридичним фундаментом громадянського суспільства, важливим інструментом у його побудові. Новий Цивільний кодекс слід розглядати як соціальний договір членів українського суспільства, що супроводжує їх життя від народження до смерті та регулює усі грані приватного життя в суспільстві.

Цивільний кодекс є також інструментом створення ринкової економіки, втілення у майнові та особисті немайнові відносини у підприємницькій сфері загальних принципів та цінностей громадянського суспільства. Це забезпечить суб'єктів підприємницької діяльності об'єктивно необхідною на даному етапі мірою свободи та запустить двигун економічного розвитку, яким є ініціатива та інтереси людей.

Новий Цивільний кодекс сприятиме інтеграції української правової системи у світовий правовий простір. Норми нового Цивільного кодексу зближені та уніфіковані з відповідними правилами окремих країн, груп країн або нормами міжнародних договорів та конвенцій. Взаємодія права України з іншими системами права забезпечена за допомогою колізійного права, яке побудоване за сучасними принципами. Новий Цивільний кодекс відкриває шлях до приєднання України до важливих міжнародних угод у галузі приватного права, до вступу України до відповідних міжнародних організацій.

Використана література

Цивільний кодекс України: Від 16 січня 2003 року. — К. : Атіка, 2003. — 416с.

Цивільний кодекс України: (Діюче законодавство зі змінами на 20 черв. 2002 р.). — К. : Видавець Паливода А.В., 2002. — 127с.

Роз'яснення ВАСУ «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» № 01-8/98 від 31 січня 2001 р. // http://www.zakon.gov.ua

Гpажданское пpаво Укpаины: [Учеб. для вузов системы МВД Укpаины]: В 2 ч. Ч.1 / Ун-т внутp. дел; Под pед. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. — Х.: Основа, 1996. — 436 с.

Генкин Д.М. Право собственности в СССР. — М., Юрид. лит, 1961.

Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 256с.

Дзера О. В., Боброва Д. В., Довгерт А. С., Кузнєцова Н. С. Цивільне право України: Підруч.: У 2 кн. Кн.. 1/ Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / О.В. Дзера (ред.), Н.С. Кузнєцова (ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 719 с.

Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Підопригора О. А., Щербина В. С., Боднар Т. В. Право власності в Україні: Навч. посіб. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / О.В. Дзера (ред.), Н.С. Кузнєцова