Конкретність планування розслідування передбачає, по-перше, постановку чітких цілей і задач розслідування, по-друге, детальний конкретний аналіз змісту намічених версій і формулювання чітких, конкретних питань (обставин), що підлягають виясненню по кожній версії, по-третє, визначення конкретних заходів, цілей і умов їх виконання стосовно кожної перевіряємлї версії. Митричев С.П. Методика расследования отдельних видов преступлений. М.,1973

Як показує практика, при розслідуванні даної категорії злочинів органам дізнання нерідко вдається затримувати злочинців безпосередньо при здійсненні злочину, під час розшуку по "гарячим" слідам або відразу ж після допиту потерпілого, свідків, очевидців або сусідів, що прямо вказують на осіб, що могли вчинити.

У подібній ситуації планування мети виявлення і збирання доказів, що підтверджують причетність затриманих осіб до розслідуваної події і перевірки можливої їхньої участі в інших аналогічних злочинах, здійснених на території, що обслуговується, або в прилеглих районах. По таких справах планування зводиться до висування версій, розробці і здійсненню слідчих дій і оперативно-розшукових заходів по їх перевірці. Набагато більш часто приходиться мати справу з випадками, коли злочинцеві після здійснення злочину вдається сховатися і розслідування починається при відсутності підозрюваного.

У подібних випадках при висуванні версій і розробці плану розслідування звертається увага на збирання необхідних доказів, виявлення і затримка підозрюваного. Головне в роботі над таким планом -

висування і перевірка версій щодо осіб, що могли вчинити грабіж або розбійний напад. При цьому ретельно аналізуються і враховуються обставини даного злочину, а також досвід, накопичений при розкритті аналогічних злочинів у минулому. З обліком цього в плані можуть бути намічені версії, що передбачають можливість здійснення грабежу або розбійного нападу особами :

раніше судженими за такі ж злочини або інші тяжкі злочини (убивства, бандитизм, зґвалтування, хуліганство);

не судженими, але ведучий підозрілий спосіб життя (живуть невідповідно до своїх достатків, пиячать, продають речі, не ночують дома і т.д. );

що мають або можуть мати зброю (рушниці, обрізи, пістолети, фінські ножі);

гастролюючими по містах і областям з метою здійснення злочинів;

що збігли з місць позбавлення волі;

що вчинили аналогічні злочини на території, що обслуговується сусідніми органами внутрішніх справ (визначається по особливостях вибору жертви, об'єкта і предмета злочинного зазіхання, часу здійснення злочину й інших дій злочинців і їхнім прикметам). Митричев С.П. Методика расследования отдельних видов преступлений. М.,1973

У плані розслідування важливе місце повинні займати питання використання показань свідків, виявлених слідів і інших речовинних доказів. Так, якщо свідки-очевидці запам'ятали особу злочинця, то необхідно доручати спеціалістам-криміналістам виготовлення і розмноження фотороботів, забезпечення ними всього оперативного складу, дільничних інспекторів, працівників патрульно-постової служби. Якщо ж злочинці були в масках або по якійсь іншій причині вони не були розглянуті, то рекомендується по описі очевидців підібрати подібний одяг (головний убір, куртку, пальто, костюм, сорочку й ін.), сфотографувати її на манекені (бажано з застосуванням кольорової фотографії) і фотознімки разом з описом що повинні також використовувати в пошуковій роботі.

Показання свідків про прикмети злочинців істотно можуть бути доповнені шляхом дослідження виявлених слідів і речовинних доказів. Наявні в експертно-криміналістичних підрозділах методики дозволяють слідами взуття визначати зразковий ріст і стать злочинців, особливості ходи, тип, вид , фасон, розмір взуття, особливості її зносу і ремонту.

Слідами рук вони можуть установити ріст , вік, характерні особливості долоні і пальців особи , що оставили слід. Якщо при крадіжці залишені сліди злому, то по них визначається ріст злочинця, його комплекція, професійні навички і фізичні особливості.

Якщо були використані транспортні засоби, фахівець-криміналіст може установити по їх слідах: вид , марку, модель, виявити наявні на них ушкодження і визначити напрямок руху .

Практика розслідування грабежів і розбійних нападів знає чимало випадків інсценівки цих злочинів. Версія щодо можливості їхньої симуляції нерідко виникає вже в ході огляду місця події при виявленні негативних обставин.

Така версія може виникнути і під час допиту заявника, коли останній поводиться неприродно, дає плутані показання щодо розміру похищенного, місця збереження і характерних рис украденого, непереконливо пояснює якісь факти.

Припущення про інсценівку зазначених злочинів з'являється і при допиті членів родини, сусідів, товаришів по службі, якщо вони повідомляють про неблагополучне положення в родині заявника, зловживанні їм спиртними напоями, а також у зв'язку з тим, щов нього цінності, що нібито були викрадені, відсутні.

Інформація про інсценівку грабежу або розбійного нападу може бути отримана і з оперативних джерел, листів громадян, з яких може вбачатися, що заявник незадовго до зробленого повідомлення про злочин з ким-то поділявся про намір подати помилкову заяву, про висновок їм напередодні ставшогося договору страхування майна, про факти реалізації речей, нібито викрадених при грабежі або розбійному нападі . Корнев С.А. Кримилистика. Тактика. Конспект лекций. - СПб. 2002 г.

У плані розслідування з метою перевірки версії симуляції передбачається допит свідків, у яких може бути з'ясовано , чи не продавав заявник речі або цінності напередодні повідомлення їм про крадіжку, грабіж або розбійному напад, не збирався він їх комусь подарувати, де він знаходився в момент, коли нібито був зроблений злочин, спосіб життя заявника, його зв'язку , взаємини в родині й інші питання.

Для викриття симуляції може бути передбачено призначення судових експертиз: судово-медичної - для встановлення наявності, характеру і часу заподіяння тілесних ушкоджень на тілі заявника, чи могли вони бути заподіяні