При розслідуванні грабежів і розбійних нападів повинні ретельно продумуватися і передбачатися в плані можливості використання для встановлення злочинців і викраденого оперативно-довідкових і криміналістичних обліків .

Так, якщо маються сліди пальців, то варто запланувати перевірку їх по слідотеке (ведеться в експертно-криміналістичних підрозділах органів внутрішніх справ), що дозволить виявити інші нерозкриті злочини, вчинені цими ж злочинцями.

З цією же метою повинні перевірятися кулі і гільзи, вилучені по розбійним нападам. Об'єднання в одне виробництво кримінальних справ по злочинах, вчиненим тими самими особами, дозволяє одержати більш повну про них інформацію, що сприяє скорішому їх встановленню. У випадку викрадення так званих "номерних речей" (годинників, автотранспортних засобів і ін.), слід передбачати постановку їх на відповідні обліки в інформаційних центрах органів внутрішніх справ і Головному інформаційному центрі МВС України. Це значно полегшує розкриття грабежів і розбійних нападів.

Велика увага повинна приділятися перевірці місць можливого збуту викраденого: скупних і комісійних магазинів, ломбардів, ринків, залізничних вокзалів і автовокзалів і інших об'єктів.

Плануючи заходу щодо виявлення підозрюваних з появою їх на міському транспорті, у парках, у кінотеатрах і інших громадських місцях, необхідно ретельно продумати, як краще використовувати для цієї мети можливості громадськості (наприклад, ДНД).

2. Особливості розслідування грабежів і розбійних нападів

При грабежах і розбійних нападах злочинці з метою заволодіння майном роблять напад на громадян і осіб, у веденні або під охороною яких знаходиться державне або колективне майно. При грабежах такий напад не зв'язаний із застосуванням насильства, але якщо воно і має місце, то за своїм характером воно буває не небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.

Розбійний же напад завжди сполучений з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Подібність у діях злочинців по оволодінню майном обумовлює і подібність прийомів і засобів , застосовуваних у розкритті цих злочинів. Целищев А.Я. Расследование грабежей и разбоев в условиях крупного города: Лекция. - М., 1986.

Кримінальні справи про грабежі і розбійних нападах найчастіше збуджуються за заявою самих потерпілих, їхніх родичів, сусідів, якщо напад зроблено на неповнолітніх або жінок, що після того, що сталося, відчувають почуття страху і не можуть самі заявити про вчинений злочин.

При нападі на сторожів кримінальні справи найчастіше збуджуються за їх заявою або за повідомленням посадових осіб. Маються і такі випадки, коли органи дізнання або наслідки про розбійному нападі довідаються з телефонограм лікувальних установ, куди на лікування надходять потерпілі.

У цьому випадку, якщо потерпілого через його поганий стан здоров'я допитати не можна й у справі не виявлені свідки-очевидці, кримінальна справа розпочинається на підставі отриманої телеграми і результатів огляду місця події.

Послідовність первісних слідчих дій по справах про грабежі і розбійні напади багато в чому залежить від того, чи збуджується кримінальна справа в зв'язку з затримкою злочинця на гарячому або по факті зробленого злочину. Якщо справа розпочинається по факту вчиненого злочину, що зустрічається особливо часто, то розслідування частіше всього починається з допиту потерпілого, огляду місця події, огляду одягу й огляду потерпілого, призначення судово-медичної експертизи потерпілого, допиту свідків-очевидців.

3. Допит потерпілого і огляд місця події

При допиті потерпілого варто завжди пам'ятати, що грабіж або розбійне напад для нього завжди відбудеться зненацька. Бачачи перед собою злочинця, особливо збройного, він губиться . Почуття страху в окремих потерпілих буває настільки велико, що вони іноді на якийсь час втрачають навіть свідомість, а коли приходять у себе і починають обмірковувати, як варто діяти в обстановці, що створилася: чи кликати на допомогу, чи робити опір, чи передати злочинцеві речі без всякого опору або бігти, то проходить ще якийсь час, достатнє для того, щоб злочинець міг заволодіти необхідними цінностями і сховатися.

Втрата потерпілим свідомості й обмірковування потім своїх дій заважає йому зосередити увагу на обставинах події. Не дивно тому, що потерпілий за те час, поки він знаходиться в зіткненні зі злочинцем, не завжди може запам'ятати всі ті факти, що можуть мати значення для справи.

Цей психічний стан обов'язкове повинен враховуватися при допиті і відповідним чином оцінюватися. Так, якщо не врахувати, що потерпілий з-за розгубленості не міг розглянути прикмети злочинця, вид зброї або якісь інші факти події злочину, то скільки йому б не задавали з цього приводу питань, результат не зміниться. Більш того потерпілий може оказатися запідозреним в інсценуванні злочину. Тому і при оцінці показань потерпілого слід враховувати, що із страху він не завжди може сприйняти і повторити, що насправді мало місце.

Наприклад, по групових злочинах потерпілим іноді здається, що злочинців було більше, чим це було насправді. Часто допускаються помилки в описі знарядь злочину .

Будь-який блискучий предмет, побачений у руках злочинця, потерпілий нерідко приймає за вогнепальну зброю, ніж або бритву. Корнев С.А. Кримилистика. Тактика. Конспект лекций. - СПб. 2002 г.

Особливо часто допускаються помилки у випадках, коли злочинці замість пістолета використовують дерев'яні макети, іграшкові пістолети або іншу схожі на зброю предмети. В одному випадку потерпілий, наприклад, заявив, що злочинець був збройний рушницею, тоді як у дійсності це був ціпок.

Подібні помилки порозуміваються ще і тим, що грабежі і розбійні напади, як правило, здійснюються у вечірній час, при поганому освітленні або в інший несприятливий для сприйняття час.

Найчастіше потерпілий про зроблений на нього нападі заявляє відразу ж після його здійснення .

Тому до моменту першого допиту він не завжди ще