У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються законом. У ч. 3 цієї статті конкретизується, що обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставі і в порядку, встановлених цим кодексом. Під час обшуку або виїмки, як передбачено у ст. 185 того ж кодексу, слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

А відповідно до ст. 187 КПК України накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах може провадитися тільки з санкції прокурора або його заступника чи за постановою суду. З метою запобігання розголошенню у судовому розгляді справи відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, ст. 20 Кримінально-процесуального кодексу України передбачає можливість проведення закритого судового розгляду.

Оскільки відповідно до Конституції винятки з таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції можуть встановлюватись лише судом, ця вимога має знайти своє відтворення в усіх законодавчих актах, які торкаються проблем таємниці кореспонденції.

3. Національна приналежність

Юридичним закріпленням положення національних меншин в Україні у суспільстві, є їх конституційне-правовий статус. У структурі цього статусу можна виділити такі елементи, як: права та свободи; законні інтереси; правосуб'єктність; громадянство; юридичну відповідальність; правові принципи тощо. Ці елементи визнані Конституцією та діючим законодавством України.

Права і свободи національних меншин в Україні є основним елементом, ядром їх правового статусу. Вони є однією з вищих культурних цінностей, оскільки ставлять особистість у центр усіх процесів суспільного розвитку, визначають її свободу і рівноправність. Слід визначити, що національні меншини України є елементом суспільного ладу, а отже, і прямо чи опосередковано елементом всіх його систем: політичної, економічної, соціальної, екологічної, культурної, духовної та інших.

Національними меншинами України слід вважати громадян України, які проживають на території України і які не є етнічними українцями та за чисельністю з ними знаходяться в меншості, відрізняючись від етнічних українців своєю мовою, культурою і традиціями, виявляючи національне самоусвідомлення та спільність між собою [3, с. 60].

Конституцією вперше в історії України на конституційному рівні визначено термін «національні меншини», а також визначені норми права, які закріплюють права та свободи національних меншин на рівні з громадянами України.

В ст. 11 Конституції проголошено, що "держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України", тобто визначаються характер та мета політики держави щодо корінних народів і національних меншин. Визначення напрямків політики держави щодо цих груп є більш конкретним і чітким. Мова йде про сприяння з боку держави розвиткові їх "етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності". Ці конституційні положення підводять найбільш авторитетну правову базу під ті заходи законодавчого та виконавчого характеру, які проводяться в Україні.

Більш того, конституційно закріплено, що права корінних народів і національних меншин визначаються виключно законами України (п. 3 ч. 1 ст. 92 Конституції).

В п. 3 ст. 119 Конституція зобов’язує місцеві державні адміністрації в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин виконувати програми їх національно-культурного розвитку.

Розвиваючи демократичні здобутки, відображені в чинному законодавстві, Конституція сприйняла положення Декларації прав національностей України, де гарантувалося створення належних умов для розвитку всіх національних мов і культур, право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, та Закону України "Про національні меншини в Україні", ст. 6 якого гарантує користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови представниками національних меншин у державних навчальних закладах або через національні культурні товариства. Тобто Конституцією встановлено положення (ст. 53), яке можна розцінити більш демократичним у порівнянні з міжнародно-правовими угодами, що здебільшого містять тільки вимоги щодо забезпечення права національних меншин використовувати свою мову в приватному житті [11, с. 164-165].

Національні меншини як громадяни України відповідно до Конституції мають права на життя, фізичну недоторканність, вибір місця проживання, безпечне природне середовище, житло, а також належний рівень матеріального забезпечення, власність на предмети споживання, медичне обслуговування та інші види соціального забезпечення. Особисті права національних меншин означають можливості збереження, розвитку і захисту морально-психологічної індивідуальності, світогляду та їх духовності. Національні меншини мають право на національне прізвище, ім'я та по батькові, честь і гідність, свободу совісті, віросповідання та їх прояву і поширення.

Політичні права національних меншин України зв'язані з володінням громадянством держави і на відміну від особистих прав, адресованих у Конституції кожному, належать тільки громадянам. Ці права дають можливість національним меншинам України як суб'єктам конституційного права: по-перше, брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевому референдумах, вільно обирати і бути обраними; по-друге, право збиратись мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи й демонстрації; по-третє, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; по-четверте, право на свободу пересування, вибору місця проживання та вільного залишення України; по-п'яте - право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, а також право на інформацію. Політичні права та свободи


Сторінки: 1 2 3 4 5