Право складається з зчислених правових норм. Аби правильно вибрати ту чи іншу правову норму для їх реалізації, треба знати, що вони об’єднуються не за випадковими ознаками; між ними існує конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об’єктивній зумовленості й характерним ознакам схожості, відмінностей правових норм усе право можна подати як визначену систему.

1.2. Ознаки права

Об’єктивна зумовленість права характеризується тим, що по-перше, воно є явищем другорядним відносно економіки і входить до забудови суспільства. По-друге, право включається до ширшої системи, що зветься правовою. Тому праву притаманні такі об’єктивні властивості: воно розривається через правовідносини, породжувані економічними відносинами, а вже потім установлювані чи санкціоновані державою; під впливом правовідносин і правосвідомості розвивається не тільки норма права, право, а й правова система і правова надбудова; право не слід зводити тільки до правових норм, його належить розглядати у взаємодії з іншими елементами правової системи (наприклад, правове регулювання та його механізм, правовідносини, правосвідомість та ін.); система норм права є елементом системи правового регулювання, взаємодії об’єктивного та суб’єктивного права, правовідносин і правосвідомості. Водночас у правових джерелах існують і анти системні тенденції (як-то конкуренція норм права); ступінь розвиненості системних властивостей права багато в чому залежить від розвиненості всієї правової системи. Це означає, що систему права слід вивчати в межах певної правової системи.

До основних ознак системи права слід віднести: поділ усієї сукупності норм права на взаємозв’язані правові комплекси, галузі, підгалузі, інститути права;єдність і узгодженість між собою норм права, що складають систему права; об’єктивний характер побудови системи права.

Отже, для будь-якої держави право функціонує як єдина, юридично цілісна, внутрішньо узгоджена система загальнообов’язкових правил поведінки. Важливим аспектом такої внутрішньої узгодженості є структура права, як закономірна організація його елементів.

Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма права). Це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки суб’єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.

Ознаки норм права, що відрізняють їх від індивідуально-правового припису: вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації; розраховані на невизначену кількість суспільних відносин; адресовані не персоніфікованому колу суб’єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб’єктів, що підпадають під таку ситуацію; діють в часі та просторі неперервно; чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб’єктами.

Зміст права складають всі нормативні приписи про можливу й обов’язкову поведінку суб’єктів, а також нормативні приписи про способи виконання та юридичні наслідки несумлінного виконання або невиконання встановленої можливої чи необхідної поведінки суб’єктів.

Слід зазначити, що підходи права до врегулювання конкретних суспільних відносин ґрунтуються на досягненнях розвитку цивілізації. Це виявляється, наприклад, у тому, що в різні часи одні і ті самі явища оцінювалися правом по-різному. Так, ще зовсім недавно у нашій країні зайняття приватним підприємництвом розглядалось як правопорушення і тягло за собою відповідні санкції аж до позбавлення волі, а зараз право на підприємницьку діяльність гарантується Конституцією України (ст. 42).

Таким чином, зміст права становлять ті правила поведінки, які закріплюються в його нормах. При цьому розрізняються два його аспекти:

1. матеріальний аспект змісту права, під яким розуміють його приписи щодо змісту конкретних прав та обов’язків тих або інших суб’єктів;

2. функціональний (процесуальний) аспект змісту права, який утворюють його приписи щодо процедури здійснення прав і обов’язків суб’єктів та правових наслідків їх невиконання.

1.3. Загальновизнана класифікація принципів права

В теорії права існує два терміни “принципи права” і “правові принципи”. Вони відрізняються один від одного тим, що правові принципи виникають як правило задовго до виникнення системи права і законодавства. Правові принципи, які закріплені в системі права і законодавства, переходять в принципи права.

Правові принципи – це головні ідеї, які виражають основні вимоги до системи права тієї чи іншої держави. Правові принципи – це перш за все категорії суспільної правосвідомості і вони далеко не завжди виражені в системі права і в правових нормах. Іноді правові принципи називають головні засади, основи, начала, на підставі яких будується система права. По суті без них неможливо свідомо створити нову систему права. Ігнорування їх в процесі правотворчості може привести до протиріч в системі права, що буде негативно впливати на реалізацію права.

Правових принципів і принципів права надзвичайно багато. Найбільш повну класифікацію принципів права дав Л.С. Явіч. Існує ціла ієрархія принципів права, в якій існує певна система і субординація. Правові принципи і принципи права постійно знаходяться в діалектичному розвитку і формуванні. Наприклад, принципи правової держави виникли задовго до побудови правової держави і лише в процесі створення нового законодавства в Україні знайшли своє відображення.

Всі принципи права можна поділити на загально соціальні і спеціально-юридичні. До перших відносяться: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, етичні або моральні. Існують основні принципи права, які мають загальний характер і конкретизуються в принципах кожної галузі права і законодавства. Крім того, спеціально-юридичні принципи поділяються на галузі і міжгалузеві. Окремо виділяють принципи правотворчі, правосуддя, правосвідомості, які тісно пов’язані із основними принципами права і підлягають самостійному аналізу.

Нині ми відмовляємось від загально соціальних принципів, характерних для авторитарної системи держави і права: від класового підходу до права, від пріоритету і верховенства держави на особою, від верховенства класових цінностей над загальнолюдськими,