КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету:

"Теорія держави та права"

Зміст

1. Предмет і метод теорії держави і права

Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їхню внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

Як і будь-яка інша наука, теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки — це коло питань, що вона вивчає (відповідає на запитання «що?»). Метод науки — це спосіб чи сукупність способів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на запитання «як?»).

Предмет теорії держави і права — об'єктивні властивості держави і права, основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ [3, с. 12].

Основними ознаками теорії держави і права є те, що теорія держави і права:

1. Вивчає державу і право у теоретико-узагальненому виді.

2. Осягає не всі, а основні і загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права. Їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково присутні різним державам і їх правовим системам. Основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і права, їхньої сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності і правопорядку тощо. Пізнання закономірностей — це пізнання законів взаємозв'язку явищ.

3. Базується на єдності і діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право — різні соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють один одного, знаходяться у відносинах нерозривної єдності і взаємного проникнення.

Уся побудова держави і її діяльність регламентуються правовими нормами, а правові норми видаються і забезпечуються державою. Держава немислима без права як способу рішення державних задач і виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права держава одержує своє юридичне оформлення. Її діяльність здійснюється тільки на основі правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що закріплюють структуру держави, систему її органів, їхні завдання, компетенцію, форми діяльності.

При науковому вивченні і викладі курсу теорії держави і права цілком прийнятним є відносний поділ теорії держави і теорії права для збагнення специфіки кожної з них.

Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також виключення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.

Метод теорії держави і права — це сукупність логічних прийомів і конкретних способів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Метод не слід змішувати з методикою (сукупністю способів доцільного вивчення явища). Його необхідно розглядати як вихідну базисну категорію методології.

Методологія — система визначених теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних способів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного та історичного. Логічні прийоми — дедуктивний і індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні способи дослідження — інструменти пізнання, застосовувані для встановлення знання про досліджуваний предмет.

Методи науки теорії права і держави розділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.

Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичний). Він виражається в підході до вивчення держави і права, заснованому на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості [4, с. 25].

Основні (конкретні) методи теорії держави і права:

1) Формально догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому виді», поза зв'язків з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними явищами. Його призначення складається в аналізі діючого законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні зв'язки. Він здійснюється за допомогою формальнологічних прийомів: аналізу і синтезу, індукції і дедукції, абстракції та ін., що сприяють встановленню зовнішніх ознак правових явищ, їх відмінностей друг від друга, виробленню понять і їхніх визначень у коротких формулах.

2) Соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних соціальних фактів. Соціологічний метод містить у собі такі способи, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення і т.п.

3) Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення.

4) Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку.

5) Порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і виявлення між ними подібності і розходжень. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їхню історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними.

2. Соціальні норми та їх класифікація

Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення діянь дозволених чи не дозволених, здійснюють визначення умов, за яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, визначаються суб'єкти, на яких за певних умов поширюється правило поведінки, що встановлено тією чи іншою нормою.

Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що забезпечує системність і певне передбачення розвитку суспільних відносин. На основі цього учасники цих відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передбачених конкретними соціальними нормами. Соціальні норми регулюють поведінку, що має соціальний характер, пов'язану із взаємовідносинами між людьми, їх об'єднаннями, суспільними групами. Саме цим соціальні норми відрізняються від норм технічних, медичних, біологічних і т. ін.,