Згода прокурора потрібна: при закритті кримінальної справи внаслідок зміни обстановки (ст. 7), або в зв'язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності (ст. 72), або з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду (ст. 8), до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (статті 9, 232) чи передачі особи на поруки (ст. 10); для скасування або зміни запобіжного заходу, обраного прокурором, з його санкції або за його вказівкою, а також судом (ст. 165).

Прокурор затверджує: постанови слідчого про ексгумацію трупа (ст. 192), про визначення обвинуваченому та його захиснику строку для ознайомлення з матеріалами справи, якщо вони явно намагаються затягнути її закінчення (ст. 218), про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 418); обвинувальний висновок (ст. 216); постанову органу дізнання про направлення справи для провадження досудового слідства (ст. 109).

Прокурор також продовжує строки досудового слідства (ст. 120) і тримання під вартою (ст. 156), відновлює слідство в закритій справі (ст. 216).

Обшук і виїмка в приміщеннях, які займають дипломатичні представництва або де проживають члени останніх та їх сімей, котрі користуються правом дипломатичної недоторканності, можуть провадитись слідчим лише за згодою дипломатичного представника, обов'язково в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ (ст. 182).

За загальним правилом вказівки прокурора для слідчого є обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокурору не зупиняє їх виконання (ч. З ст. 227). Виняток становлять п'ять випадків, передбачених ч. 2 ст. 114. В цих випадках вищестоящий прокурор, якому слідчий подає справу зі своїми запереченнями, також не вправі наполягати на тому, щоб слідчий виконав вказівки, які суперечать його внутрішньому переконанню [16, с. 178-180].

Згідно зі ст. 227 вищестоящий прокурор може прийняти й інші рішення, крім передбачених ч. 2 ст. 114, наприклад, запропонувати іншу кваліфікацію злочину, повернути справу на дослідування для з'ясування обставин, які мають значення для справи, прийняти справу до свого провадження тощо.

Слідчий вправі давати органам дізнання доручення й вказівки з проведення пошукових і слідчих дій і жадати від органів дізнання сприяння при проведенні окремих слідчих дій. Доручення слідчого — це його пропозиція органу дізнання провести в розслідуваній справі відповідну розшукову або слідчу дію.
Вказівка — це конкретизація даної пропозиції.

Доручення і вказівки органу дізнання викладаються слідчим у письмовій формі, причому він вправі встановити строк для їх виконання. Лише в окремих випадках, при спільній роботі слідчого з працівником органу дізнання, наприклад, під час огляду місця події, вони можуть даватись в усній формі.

Зрозуміло, що основна процесуальна робота в справі має бути виконана самим слідчим. Він не може перекладати на орган дізнання виконання своїх обов'язків по збиранню, перевірці й оцінці доказів, прийняттю процесуальних рішень. З деяких найбільш важливих процесуальних питань слідчий взагалі не вправі давати доручення органу дізнання, а зобов'язаний виконати необхідні процесуальні дії особисто. До таких питань можна віднести, зокрема, притягнення особи як обвинуваченого і допит останнього; визнання певних осіб учасниками кримінального процесу (потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем); застосування заходів процесуального примусу, призначення експертизи, прийняття рішення про направлення справи; ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи тощо.

Допомога органу дізнання необхідна слідчому при провадженні таких слідчих дій, які потребують великого обсягу роботи або додаткових гарантій для осіб, котрі беруть у них участь. Це обшуки, виїмки, відтворення обстановки й обставин події, огляди місця події, пред'явлення особи для впізнання та інші. Участь представника органу дізнання відображається в протоколі слідчої дії.

Використання технічних засобів, машинопису і стенографування сприяє більш точній і повній фіксації в матеріалах справи перебігу й результатів слідчих дій, підвищенню рівня слідчої роботи. Машинопис може застосовуватись слідчим для виготовлення протоколів слідчих дій (замість того, щоб писати їх від руки).

Для виготовлення протоколу допиту або очної ставки слідчий може запросити стенографістку. Після закінчення слідчої дії стенограма розшифровується і друкується на машинці. Машинописний текст стає складовою частиною протоколу. В ньому має бути зазначено, що при провадженні слідчої дії застосовувалось стенографування. Це важливо для оцінки повноти і точності запису показань.

Слідчий - учасник кримінального процесу, що прийняв у відповідності зі своїми повноваженнями справу до свого провадження і здійснюючий досудове слідство [22, с. 23]. Його процесуальний статус характеризується наступними об'єктивно-правовими положеннями, що випливають зі ст.ст. 4, 22, 114, 1141, 115, 118, 121 КПК України:

1. При провадженні досудового слідства всі рішення про напрямок слідства і про проведення слідчих дії слідчий приймає самостійно за винятком випадків, коли законом передбачене одержання санкції від прокурора чи рішення суду, і несе повну відповідальність за їхнє законне і своєчасне проведення.

2. У випадку незгоди слідчого з вказівками прокурора про залучення в якості обвинувачуваного, про кваліфікацію злочину й обсяг обвинувачення, про напрямок справи для відання обвинувачуваного суду або про припинення справи слідчий вправі представити справу вищестоящому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень.

У цьому випадку або прокурор скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства по цій справі іншому слідчому.

3. По справах, по яких досудове слідство обов’язково, слідчий вправі в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання органами дізнання усього комплексу невідкладних слідчих дій і закінчення терміну, відведеного на