права та їх керівників;
вимагати забезпечення своєї безпеки шляхом ужиття передбачених законом заходів;
подавати скарги на дії та рішення начальника слідчого підрозділу, прокурора. судді та суду, оскаржувати будь-які рішення суду першої інстанції в касаційному порядку.
У разі незгоди слідчого із рекомендаціями прокурора про притягнення особи як обвинуваченою, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий має право подати справу вищестоящому прокурору з письмовим обґрунтуванням своїх заперечень. У такому разі прокурор скасовує рекомендації нижчестоящого прокурора або доручає провадження слідства у цій справі іншому слідчому.
Слідчому забороняється [24, с. 43]:
провадити дії, не передбачені законом чи в порядку, який не відповідає вимогам чинного законодавства:
без наявності передбачених законом підстав та умов крайньої необхідності обмежувати конституційні та інші права і свободи людини;
провадити слідство за наявності підстав для самовідводу;
перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого;
домагатися показань та здобуття інших доказів шляхом насильства, погроз або інших незаконних заходів, застосовувати для одержання доказів методи та засоби, які можуть заподіяти шкоду життю та здоров'ю людини;
використовувати самому та залучати до справи недостовірні фактичні дані, а також такі, джерело та засіб отримання яких невідомі, чи які здобуті незаконним шляхом, повідомляти суду явно недостовірну інформацію;
розголошувати дані про обставини приватного життя особи, які стали йому відомі в зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо вони не є доказами вчинення злочину;
використовувати свої повноваження на шкоду інтересам правосуддя. Слідчий несе кримінальну відповідальність за примушування давати показання шляхом незаконних дій — згідно зі статтею 373 Кримінального кодексу України; грубі порушення права особи на захист — згідно зі статтею 374 Кримінального кодексу України: за завідомо незаконні затримання, привід або арешт особи — за статтею 371 КК України; за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності — згідно зі статтею 372 Кримінального кодексу України, та в інших передбачених законом випадках.
Охарактеризуємо деякі аспекти правового захисту слідчого.
На законодавчому рівні необхідно обов’язково закріпити забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчих.
На мою думку, процесуальна самостійність та незалежність слідчих повинна забезпечуватися:
встановленим законом порядком їх призначення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади;
передбаченою законом процедурою досудового слідства;
забороною під загрозою відповідальності втручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, які не мають на те повноважень;
відповідальністю за неповагу до слідчого;
недоторканністю слідчих;
створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності слідчих;
матеріальним і соціальним забезпеченням слідчих відповідно до їх статусу.
Всі державні органи, установи та організації (незалежно від форм їх власності), органи місцевого самоврядування, фізичні особи та їх об'єднання повинні бути зобов’язані поважати незалежність слідчих і не посягати на неї. При виконанні своїх повноважень слідчий повинен бути незалежним у своїй діяльності і керуватися виключно законом.
Ніхто, крім суду, прокурора, безпосереднього начальника слідчого підрозділу та вищих керівників слідчих управлінь, їх заступників, які діють в межах повноважень, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України, не може витребувати в слідчого кримінальну справу для перевірки стану розслідування, вивчення і дачі у ній вказівок, визначення кваліфікації злочину чи в будь-який інший спосіб втрутитися в процесуальну діяльність слідчого. Слідчий не зобов’язаний давати пояснення щодо суті закінчених ним справ або справ, які знаходились у його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення інакше, як у випадках і в порядку, передбачених Законом.
Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність слідчого при провадженні досудового слідства забороняється. Вплив у будь-якій формі на слідчих з метою перешкоджання всебічному, повному і об'єктивному встановленню обставин у справі тягне відповідальність, встановлену законом.
Слідчі – повинні бути недоторканні. Недоторканність слідчого поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт, засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.
Кримінальна справа проти слідчого може бути порушена тільки Генеральним прокурором України або його заступником. Обрання слідчому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту здійснюється лише за вмотивованим рішенням Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного суду, Київського та Севастопольського міських судів.
Проникнення в житло чи службове приміщення слідчого, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук слідчого, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням голів Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного суду, Київського, Севастопольського міських судів та їх заступників за наявності порушеної стосовно слідчого кримінальної справи.
Кримінальна справа стосовно слідчого повинна розглядатися в першій інстанції відповідно Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними судоми, Київським, Севастопольським міськими судами.
Прояв неповаги до слідчого з боку осіб, які беруть участь у справі, приймають участь в провадженні слідчих дій, або причетні до неї, а так само вчинення поза провадженням досудового слідства у справі будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до слідчого у зв'язку з його службовою діяльністю, повинні тягнути за собою відповідальність згідно з законом.
Вимоги слідчого, які відповідають чинному законодавству, повинні бути обов’язковими для виконання всіма органами, підприємствами, установами (незалежно від форм їх власності), посадовими та фізичними особами і виконуються у передбачені законом строки.
Невиконання процесуальних рішень або законних вимог слідчого, вчинення перешкод його діяльності в розслідуванні злочинів повинне тягнути за собою відповідальність, передбачену законами України.
Всі без винятку особи зобов’язані з’являтися за викликом слідчого для дачі пояснень та свідчень про обставини, що з’ясовуються, у зв’язку з розглядом заяв і повідомлень, матеріалів про злочини, розслідуванням кримінальних справ, приймати участь як експерти чи спеціалісти. У разі ухилення