Курсова робота

„Примусові заходи медичного характеру”.

План

Вступ.

1. Примусові заходи медичного характеру.

1.1. Поняття примусових заходів медичного характеру.

1.2. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру.

1.3. Види примусових заходів медичного характеру.

2. Продовження зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

2.1. Суспільно-небезпечні дії неосудних осіб, як умова для призначення примусових заходів медичного характеру.

Висновки.

Перелік використаних джерел.

Вступ.

Забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, своєчасне попередження і припинення злочинів, їх оперативне та повне розкриття є одним з найважливіших завдань правоохоронних органів держави.

Сьогодення має адекватно відбиватися у правових реаліях, що звужують застосування силових рішень або зменшують їх негативні наслідки.

Отже, у діяльності правоохоронних і судових органів має реалізуватися соціальна функція української держави, що є вагомим фактором ідеології державотворення та суспільної моралі, соціальних уявлень про справедливість та ефективність конституційного порядку.

Актуальність подальшої теоретичної розробки вчення про застосування примусових заходів медичного лікування в українській кримінально-правовій доктрині обумовлюється наступними основними факторами:

по-перше значенням осудності як основоположного принципу українського кримінального права, згідно з яким відповідальність нерозривно пов’язана з осудністю особи. Це вихідний пункт принципу суб’єктивного ставлення, прийнятого сучасними кримінальними законами;

по-друге тим, що у 2001 році прийнятий новий Кримінальний кодекс України, а також час який пройшов після прийняття Кримінально-процесуального кодексів України, практика їх застосування, виявили низку прогалин і протиріч між ними. Ряд норм і нового Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України потребують удосконалення, доповнення й редакційного уточнення на засадах сучасних уявлень юридичної науки й досвіду правозастосовчої практики;

по-третє тим, що соціальні зміни, які відбувалися в суспільстві, поставили перед юридичною наукою і практикою боротьби зі злочинністю нові питання, що пов’язані з осудністю й відповідальністю людей за спричинення суспільно небезпечних наслідків та застосуванням примусових заходів медичного лікування;

по-четверте недостатністю розробки проблеми. Незважаючи на те, що ряд аспектів проблеми осудності, неосудності і обмеженої осудності питань, пов’язаних із застосуванням примусових заходів медичного лікування піддавалися ґрунтовному дослідженню в працях у більшості ще радянських вчених, багато питань все ще залишаються дискусійними, інші лише позначені без належного їх розвитку і дослідження, треті взагалі не отримали висвітлення, хоча постановка й обговорення різних аспектів даної проблеми об’єктивно спрямоване на подальше зміцнення законності, охорону прав і свобод громадян у суспільстві.

Таке становище змушує шукати шляхи реалізації вимог законодавства.

На 2002 рік в Україні зареєстровано більш як 1,2 млн. громадян з психічними захворюваннями, і ця цифра збільшується, відповідно поширюється спектр і кількість вчинених злочинів особами з психічними діагнозами.

У зв’язку з цим найретельнішої уваги заслуговує аналіз і визначення кримінально-правових проблем осудності, що сприятиме найбільш ефективному вирішенню й обґрунтуванню питань, пов’язаних з осудністю особи, метою та підставами застосування до неї примусових заходів лікування у разі вчинення нею злочинних діянь.

1. Примусові заходи медичного характеру.

1.1. Поняття примусових заходів медичного характеру.

Згідно ст. 92 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920 примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Психіатричний заклад — це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана із наданням психіатричної допомоги (абз. 6 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року Офіційний вісник України, 2000, N 12 (07.04.2000), ст. 444.).

Кримінальний закон чітко поділяє, з одного боку, — по-карання того, хто вчинив злочин у стані осудності, а з ін-шого, — лікування того, хто вчинив заборонене криміналь-ним законом суспільне небезпечне діяння у стані неосуднос-ті або якщо такий стан наступив після вчинення злочину Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – С. 316

.

Примусові заходи медичного характеру не мають, на меті покарання, хоча і належать до заходів державного примусу і пов'язані з обмеженням прав людини, по відношенню до якої вони застосовуються.

За своїм змістом примусові заходи медичного характеру поєднують в собі юридичні і медичні підстави.

Попередження небезпечних дій психічно хворих, алкоголіків, наркоманів є серйозною соціальною проблемою, у вирішенні якої беруть участь психіатри, юристи, робітники органів внутрішніх справ, прокуратури і суду. Щоб попередити ці небезпечні дії застосовуються примусові заходи медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру - це заходи державного примусу, застосовуються судами до осіб, які вчинили суспільно-небезпечні діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворіли до винесення вироку чи під час відбування покарання, на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керуватися ними. Ці заходи не є покаранням, не тягнуть судимості і не переслідують мети виправлення, а застосовуються для лікування і соціальної адаптації душевно хворих, запобігання вчиненню ними нових суспільно-небезпечних діянь, а також для охорони їх самих. Вони застосовуються незалежно від бажання хворого, його законних представників чи родичів, змінюються і припиняються лише судом Дмитриев А.С., Клименко Т.В. Судебная психиатрия: Учебное пособие.- М., 1996. - с.32.

.

Юридична підстава застосування цих заходів полягає в тому, що поняття та види означених заходів, а також порядок їх застосування, продовження, зміни або припинення визначені кримінальним та кримінальне процесуальним законами Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак.