тих, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину, але до винесення вироку і які звільняються від покарання. Ці особи після одужання направляються до від-бування покарання, якщо немає інших підстав звільнення їх від його відбування;

тих, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання. Ці особи можуть бути звільненні від від-бування покарання, а якщо вони одужають, то можуть бути направлені для його подальшого відбування.

Примусові заходи медичного характеру на підставі ст. 93 КК можуть застосовуватися не лише до осіб, які є хронічно хворими на психічну хворобу, але і до осіб, що мають тимча-совий розлад психічної діяльності, який позбавляє їх можли-вості усвідомлювати свої дії чи керувати ними. Примусові заходи медичного характеру застосовуються до таких осіб лише у разі, коли тимчасовий розлад психічної діяльності на-став після вчинення злочину, але до винесення вироку. Якщо тимчасовий розлад психічної діяльності у особи настав після винесення вироку або під час відбування покарання, то при-мусові заходи медичного характеру уже не застосовуються.

Не застосовуються примусові заходи медичного харак-теру, до особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння в стані неосудності або захворіла на душевну хворобу після вчинення злочину, але до винесення ухвали видужала чи її психічний стан змінився настільки, що вона перестала бути суспільне небезпечною п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру».- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки).- Сімферополь, 1998- С. 411.

.

1.3. Види примусових заходів медичного характеру.

У ст. 94 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920

передбачено чотири види примусових заходів медичного характеру:

надання амбулаторної психіатричної допомо-ги в примусовому порядку;

госпіталізація до психіатрич-ного закладу із звичайним наглядом;

госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом;

госпіта-лізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Ці види психіатричних закладів різняться між собою ступенем нагляду за поведінкою хворих і обмеженням такої поведінки Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – С. 319

. Суд, визнавши за необхідне призначити особі, яка вчи-нила суспільне небезпечне діяння, примусовий захід медич-ного характеру, обирає його залежно:

від характеру та тривалості психічної хвороби, враховуючи висновок комісії лікарів-психіатрів (Комісія лікарів-психіатрів (два чи більше лікарів-психіатрів), які колегіально приймають рішення з питань, пов'язаних із наданням психіатрич-ної допомоги (абз. 5 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» Офіційний вісник України, 2000, N 12 (07.04.2000), ст. 444

) про сучасний психічний стан такої особи;

від ступеня тяжкості суспільне небезпечного діяння, вчиненого неосудною особою; в) від можливості вчинення даною особою такого діяння в теперішній час.

Така система примусових заходів медичного характеру дає можливість суду обрати такий його вид, який відпові-дає стану психічного захворювання людини, що вчинила суспільне небезпечне діяння, а під час здійснення примусово-го лікування змінювати вид психіатричного закладу (послаб-ляючи або посилюючи нагляд), залежно від психічного стану такої людини (зменшення або зростання небезпечності пси-хічно хворого).

Розглянемо більш докладно види примусових заходів, які вказані в ст. 94 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920

.

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в при-мусовому порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК, надання такої допомоги в примусовому порядку може бути призна-чене судом стосовно особи, яка страждає на психічні роз-лади і вчинила суспільне небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. При застосуванні зазначеного заходу суд на підставі комісії лікарів-психіатрів або виснов-ку судово-психіатричної експертизи про можливість надання психічно хворому амбулаторної допомоги в примусовому порядку мас бути впевнений, що така особа за характером її психічного захворювання і характером вчиненого нею суспільне небезпечного діяння не являє небезпеки для гро-мадського суспільства, свого оточення і для самої себе. Суд має також з'ясувати, чи зможе така особа самостійно або за допомогою членів родини або диспансерного нагля-ду обов'язково користуватися амбулаторною психіатричною допомогою.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом. За ч. З ст. 94 КК така госпіталізація може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небез-печного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. Особи, які утримуються у такому закладі, позбавлені права вільного виходу з при-міщення, прогулянки здійснюються лише не певній території закладу, за поведінкою таких особі здійснюється звичайний нагляд.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом. Як зазначається в ч. 4 ст. 94 КК, така госпіталізація може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільне небезпечне діяння, не пов'язане з по-сяганням на життя іншої особи, і за своїм психічним станом не становить великої загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. Такий нагляд здійснюється з викорис-танням охоронної сигналізації, ізольованого подвір'я для прогулянки. Посилений нагляд за психічно хворими забезпе-чується додатковим штатним медичним персоналом.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Така госпіталізація, відповідно до ч. 5 ст. 94 КК, може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільне небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небезпечного діяння становить особ-ливу небезпеку для суспільства і потребує тримання