Для наявності медичного критерію неосудності досить встано-вити, що на час вчинення суспільне небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із зазначених захворювань. Інші можливі пси-хічні стани, які негативно впливають на поведінку особи, наприклад фізіологічний афект, не виключають осудності. У певних випадках вони можуть розглядатися лише як обставини, що пом'якшують від-повідальність (наприклад, стан сильного душевного хвилювання при умисному вбивстві — ст. 116 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920).

Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для виснов-ку про неосудність особи на час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом. Наявність медично-го критерію с лише підставою для встановлення критерію юридич-ного, який остаточно визначає стан неосудності.

Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільне небезпечного діяння ус-відомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслі-док наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

У частині 2 ст. 19 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920 юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками:

інтелектуальною — особа не могла усвідомлю-вати свої дії (бездіяльність);

вольовою — особа не могла керува-ти ними. Під «своїми діями» (бездіяльністю) мають на увазі не будь-яку поведінку психічно хворого, а тільки ті його суспільне небез-печні дії (бездіяльність), що передбачені певною статтею КК.

Інтелектуальна ознака критерію неосудності знаходить свій вияв, по-перше, в тому, що особа не здатна усвідомлювати фактич-ну сторону, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що скоює вбивство, підпалює будинок і т. ін.), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність. Так, душевнохвора мати під час купання своєї малолітньої дитини вводила їй в тіло зви-чайні швейні голки, думаючи, що таким чином вона вилікує її від тяжкої недуги. Зрештою це призвело до смерті дитини, а в її тілі було знайдено понад сорок голок.

По-друге, інтелектуальна ознака знаходить свій вияв ще і в тому, що особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має суспільне не-безпечний характер. У ряді випадків це не виключає того, що особа при цьому розуміє фактичну сторону своєї поведінки. Так, хворий, який страждає на олігофренію, підпалив у вечірній час сарай сусіда для того, щоб освітити вулицю, де розважалася молодь. Тут він ро-зумів фактичну сторону своїх дій, однак внаслідок психічного захво-рювання не усвідомлював їх суспільної небезпечності.

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про такий сту-пінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю).

Відомо, що вольова сфера людини завжди органічно пов'язана зі сферою свідомості. Тому у всіх випадках, коли особа не усвідом-лює своїх дій (бездіяльності), вона не може і керувати ними.

Однак можливі й інші ситуації, коли особа усвідомлює фактич-ну сторону свого діяння, може усвідомлювати суспільну небезпеч-ність своїх дій та їх наслідків, проте не може керувати своєю пове-дінкою. Такий стан спостерігається в піроманів, клептоманів, нар-команів у стані абстиненції та ін. Ці хворі можуть цілком зберігати здатність усвідомлювати фактичну сторону діяння, що вчиняється, і навіть розуміти його суспільну небезпечність, однак вони втрача-ють здатність керувати своїми вчинками. Піроман, наприклад, під час підпалу житлового будинку розуміє фактичну сторону своєї поведін-ки, правильно оцінює суспільну небезпечність діяння і його наслід-ків, однак він не може керувати своїми діями. Також не може утри-мати себе і клептоман, коли трапляється нагода, від спокуси вчини-ти крадіжку чужого майна.

Зазначені особливості інтелектуальної і вольової ознак зумови-ли те, що в кримінальному законі (ч. 2 ст. 19 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920) вони розділені між собою сполучником «або». У такий спосіб законодавець підкреслив не тільки їх відносну самостійність, але, головне, він закріпив їх рів-не значення при визначенні неосудності особи.

Отже, юридичний критерій містить у собі ознаки, що визнача-ють тяжкість захворювання, глибину враження пси-хіки, ступінь впливу психічного захворювання на здатність усвідом-лювати характер вчинюваного діяння, його наслідки і керувати свої-ми вчинками. Це свідчить про нерозривний зв'язок медичного і юридичного критеріїв, що й обумовило необхідність у ч. 2 ст. 19 за-кріпити змішану формулу неосудності.

У літературі зазначається Бажанов М.И. Уголовоное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск, 1992. - С. 44., що юридичний критерій неосудності відіграє подвійну роль:

визначає справжній зміст неосудності, бо тільки він дозволяє визначити, чи усвідомлювала особа в момент вчинення суспільне небезпечного діяння свої дії (бездіяльність) і чи могла вона в цей момент керувати ними;

встановлює межі дії ме-дичних критеріїв і таким чином проводить межу між осудністю і неосудністю.

Отже, особа може бути визнана неосудною тільки тоді, коли вста-новлена одна з ознак юридичного критерію на підставі хоча б однієї з ознак медичного критерію.

Відповідно до закону особа, яка визнана неосудною, не під-лягає кримінальній відповідальності незалежно від тяжкості вчине-ного нею суспільно небезпечного діяння. До такої особи, на підставі ч. 2 ст. 19, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94. Такі заходи не є кримінальним пока-ранням, однак, на відміну від звичайного психіатричного лікування, є примусовими і спрямовані як на лікування хворого, так і на охо-рону суспільства і держави від можливого