В умовах переходу до ринкових відносин останнім часом проблемам еконо-мічної злочинності присвячені дослідження П.П. Андрушка, Л.П. Брич, В.М Ве-ресова, А.Ф.Волобуєва, П.Т. Геги, І.П. Голосніченка, В.М. Гринчака, А.Є. Гутника О.О. Дудорова, Г.М. Кузьменка. Я.М. Кураш, 1.1. Кучерова, В.В. Лисенка, В.Р. Мойсика, В.В. Мо-лодика, М.С. Мищука, В.О. Навроцького, Ю.В. Опалінського, В.М. Поповича, Ю.М. Сухова та деяких інших.

Роботи вказаних авторів мають велике наукове і практичне значення. Водночас, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки чимало висловлених положень певною мірою втратили свою актуальність через кардинальні зміни в законодавстві та суспільних відносинах, які воно регулює.

Тільки протягом останніх кількох років робляться спроби монографічного дослідження злочинності у сфері підприємництва в Україні. Кримінологія ще не має у своєму розпорядженні даних узагальненого характеру, які б давали повне уявлення про детермінанти, способи вчинення злочинів у цій сфері та заходи щодо їх попередження. Недостатньо вивчена діяльність правоохоронних органів у боротьбі з цим видом злочинності. Викладене вище обумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження.

Проте кримінальне право не має у своєму розпорядженні достатніх даних узагальненого характеру про способи вчинення злочинів у сфері підприємницької діяльності та умов, які сприяли їх вчиненню, комплекс попереджувальних заходів. Не вивчена діяльність правоохоронних органів, і перш за все органів внутрішніх справ, щодо попередження та викриття фактів вчинення фіктивного підприємництва. Отже, на сучасному етапі зазначені проблеми є малодослідженими в Україні й у такому аспекті, можна сказати вивчаються вперше.

Розділ 1. Історія виникнення фіктивного підприємництва в Україні

Підприємницька діяльність — це один із видів суспільної корисної діяльності, яка в процесі свого історичного розвитку стала не-від'ємною складовою людського буття. Державне регулювання є ви-значальним у створенні передумов і сприянні розвитку підприємниць-кої діяльності.

Упродовж різних історичних етапів суспільного і державного становлення, там, де державою підтримувалася підприємницька діяль-ність і створювалися необхідні умови для її нормального функціону-вання, вона згодом, набула розмаху і розвитку у всіх галузях економі-ки. Як відомо, міцна і розвинута економіка є важливим чинником, який визначає могутність держави у світі, її економічну і політичну незалеж-ність, що, у свою чергу, позначається на матеріальному добробуті громадян, високому рівні їх правової і соціальної захищеності.

Виникнення і поширення самостійної ініціативної діяльності суб'єктів економічних відносин, спрямованої на виробництво продук-ції, надання різноманітних послуг з метою одержання прибутку, стало можливим лише в державах, економічні системи яких розвивались за ринковим способом господарювання. Така економічна система відрі-зняється від централізованої планової економіки насамперед панів-ною формою власності, характером побудови систем управління і ре-гулювання господарських процесів, способом залучення до трудової діяльності та формами розподілу матеріальних благ. Якщо планова система ґрунтується на державній та кооперативній формах власнос-ті, за якої основні засоби виробництва є власністю держави, то рин-кова система передбачає багатоукладність економіки, повноцінне функ-ціонування приватної власності, врегульованої законом права влас-ності на засоби виробництва.

Характеризуючи приватну власність як економічну категорію підприємницької діяльності, відомі вчені , наприклад, П.В. Мельник тра-ктують її як “історично визначену систему відносин, які складались з приводу привласнення результатів праці, і перш за все засобів ви-робництва, бо той хто володіє засобами виробництва має можливість здійснювати підприємницьку діяльність у будь-якій формі і отримувати прибуток від такої діяльності”.17, С.234

Отже, як показує світовий досвід, саме підприємницька діяльність є надійним підґрунтям створення найважливіших структурних елементів конкурентно-ринкового середовища, важливою рушійною силою в роз-витку економічної системи держави. Рухливий і динамічний підприємни-цький сектор сприяє вирішенню соціально-економічних проблем, пов'язаних із працевлаштуванням населення, якісному наданні послуг і виробництву товарів, які задовольняють потреби споживачів.

Для успішного ведення підприємницької діяльності потрібні певні економічні умови, а саме:

а) надання державою суб'єктам господарювання певної сукуп-ності прав і свобод, які передбачають вільний вибір підприємницької діяльності, встановлення ціни на товар тощо;

б) спрямованість економічної політики держави на створення ринкової інфраструктури і конкурентно-ринкового режиму господа-рювання;

в) чітко визначені й узаконені державою права власника на за-соби виробництва, продукт, доход і прибуток, які виникають внаслідок підприємницької діяльності.

Необхідно зауважити, що на різних етапах суспільного розвит-ку, ставлення до людей, які займалися підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку було різним. Наприклад, у період фео-дального устрою діяльність тогочасних підприємців — купця, крамаря, лихваря вважалася “негідною і мерзенною”. Такі хибні думки виникали внаслідок моральних норм, які існували на той час у суспільстві. Тяга людей до підприємницької діяльності, що передбачала обмін товарів, вивчення ринкового попиту на товари, впровадження нових прогресив-них технологій, виготовлення товарів, установлення вільних цін на то-вари і послуги з метою отримання прибутку, сприймалося більшістю, як жадоба до накопичення багатства негідними методами. Але, починоючи з 12 ст., суспільна думка змінюється на користь людей, які за-ймаються підприємницькою діяльністю.

Вперше термін “підприємець” було зафіксовано англійцем Р.Кантільйоном під час дослідження особливостей формування капі-талістичної системи господарювання. Вчений зауважував, що в еко-номічному середовищі з'явився новий прошарок людей, які на влас-ний ризик здійснюють ринковий обмін у зв'язку і з метою отримання прибутку.

Про мотив прибутку, що отримує підприємець внаслідок підпри-ємницької діяльності, тривалий час висловлювалися суперечливі думки між вченими-економістами. Одні розглядали прибуток підприємця, як власника, який йде на ризик заради результату реалізації комерційної ідеї, інші,