3. “Розкрадачі” (“держзлодії”) - організовані групи злочинців, що сформувалися ще в “застійний” період, особливо в сфері державної торгівлі, а в роки реформ спрямували свою протиправну діяльність у сферу приватизації держмайна, продажі сировини, кольорових і рідкоземельних металів, лісу, “перекачування” гривневих і валютних коштів на рахунки фіктивних комерційних структур. У силу цих протиправних дій і володіння значним капіталом стали об'єктом силового тиску “гангстерів”.

4. “Корупціонери” - групи чиновників в органах влади, управління, правоохоронних органах, які в результаті підкупу надають псевдопідприємцям і держзлодіям незаконні пільги, беруть участь з ними в розподілі надприбутків, забезпечують їх прикриття в разі загрози притягнення до кримінальної відповідальності.

5. “Координатори” - еліта злочинного світу, як правило, “злодії в законі” або “авторитети”, які забезпечують “стабільність” системи організованої злочинності шляхом взаємодії з кожним із названих вище елементів:

- псевдопідприємцям вони забезпечують захист від гангстерів прикриття корупціонерів;

- гангстерам допомагають здійснити поділ сфер впливу, підшукують нові об'єкти для злочинів, забезпечують прикриття корупціонерів у правоохоронних органах;

- держзлодіям забезпечують механізми розкрадання контрабандних доставок, захист від гангстерів і прикриття з боку корупціонерів;

- корупціонерам поставляють нових клієнтів для прикриття, здають гангстерів, які ослухалися, і незговірливих псевдопідприємців для створення видимості активної боротьби з мафією.

На «координаторах» лежить обов'язок збереження і використання регіонального «общака» (загальної грошової каси), який найчастіше вкладається в комерційні структури для одержання прибутків і збереження «общака» від інфляції.42, С.129-131

Наведена схема є, звичайно, умовною. Адже в дійсності більшість злочинних угруповань в Україні динамічні, спостерігається постійне переміщення лідерів злочинних угруповань - у фіктивних підприємців, корумпованих посадових осіб - у розкрадачів державного та колективного майна, розкрадачів - у фіктивних підприємців.

У структурі організованої злочинності спостерігаються тенденції зростання злочинів, що вчиняються в сфері підприємництва. Лідери організованих злочинних угруповань вступають у зв'язок з псевдопідприємцями з метою відмивання брудних коштів, широко проникають у комерційні і фінансово-банківські структури; беруть під контроль цілі галузі промислового виробництва, торгівлі і побутового обслуговування населення. Для легалізації тіньових капіталів створюються фіктивні комерційні структури. Використовуючи недосконалість земельного законодавства і механізму передачі землі в приватну власність, лідери незаконного бізнесу кинулися за безцінь скуповувати земельні ділянки з метою нажитися на їхній перепродажі за ринковими цінами.

3.2. Місце вчинення злочину

Місце вчинення злочинів певного виду є важливим елементом криміналістичної характеристики. Місце злочину — це місце вчинення злочин-них діянь і залишених ним слідів (джерел доказів), це певна територія, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат. В цьо-му відношенні розкрадання майна в сфері: підприємництва має деякі особливості. По-перше, сліди розкрадання знахо-дяться як в місці перебування потерпілого, так і в місці пере-бування підприємця-злочинця, а також банківських установ, через які проводились розрахунки, органів державної влади, що реєстрували суб'єкта підприємницької діяльності чи вида-вали певні дозволи. Звичайно це можуть бути різні регіони України і окремих країн СНД. По-друге, розкрадання майна в сфері підприємництва є, як правило, злочинами багатоепі-зодними, кожний з яких може бути вчиненим в окремому регіоні.13, С.175

Наведемо декілька прикладів механізму легалізації та використання грошових коштів одержанних злочинним шляхом, що дозволить нам зрозуміти місце вчинення злочину фіктивними підприємствами. Фіктивно утворені компанії — це структури, які крім заосновних документів та рахунку в банках ніяких активів не ма-ють. Створюються вони тільки для проведення незаконних операцій, після закінчення яких, як правило, ліквідуються. В іноземних джерелах вони ще називаються “кораловими” ком-паніями, оскільки створюються за подобою ко-ралів — складних за своєю формою і порожніх всередині. Фак-тично, на відміну від записаного в документах, весь персонал такої компанії складається, як правило, з однієї особи. Діяль-ність цих компаній можна порівняти з трубопроводом, крізь який здійснюється перекачка грошей до інших комерційних структур для укриття справжніх джерел та природи утворення фондів. Як свідчить світова слідча практика, злочинні угрупо-вання ( в тому числі і з країн СНД) створюють цілі мережі офшорних та “коралових” компаній і використовують їх для “від-мивання” величезних грошових коштів.

Використання фіктивних підприємств для “перекачування” злочинно здобутих коштів за кордон є в даний час найбільш характерним для України способом “відмивання”. Так, у бе-резні 1999 р. органами податкової міліції в м. Києві була затри-мана злочинна група, яка перевозила готівкові кошти (600 тис. грн. і 60 тис. доларів США), зняті з порушенням встановлено-го порядку з банківських рахунків одного з підприємств. Як було встановлено в ході слідства, мета цієї операції полягала у розміщенні знятих сум у комерційному банку на рахунках фіктивних фірм з метою їх подальшого перерахування за кор-дон через так звані рахунки “Лоро”. Крім того, незаконним переводом грошей з безготівкових в готівкові і навпаки підприє-мства уникали контролю з боку держави і сплати податків. Такі послуги різноманітним комерційним і державним підприєм-ствам та організаціям надавала організована злочинна група, яка утворила для цього цілу мережу з фіктивних підприємств і комерційних банків. “Тіньовий” обіг злочинної групи складав за попередніми оцінками близько 40 млн. грн. на місяць. Для незаконного перерахування коштів за кордон через рахунки типу “Лоро” використовувалися банки країн Балтії (“Німецько-Латвійський банк”, “Парекс-банк”, “Сауліс-банк”), оскіль-ки