Використання підприємницьких структур (закладів), які постійно мають операції з готівкою. Часто з метою маскуван-ня грошей, одержаних протиправним способом, суб'єкт відкри-ває підприємницькі структури, які постійно мають операції з готівкою. Наприклад, утримує ресторани, бари, готелі, авто-мати по продажу їжі, напоїв тощо. До цієї ж категорії можна віднести і легалізовані гральні заклади — казино, кінні та со-бачі перегони, а також різноманітні атракціони та інші розва-жальні підприємства. Спільним для них є те, що вони щоденно одержують великі суми готівки. Це дає змогу зливати “брудні” гроші, які одержані, наприклад, в результаті збуту партії нар-котиків, з прибутком від легального бізнесу. Виявити це в ре-зультаті аудиторської перевірки практично неможливо, адже ніякої документації в більшості випадків не залишається, а там, де вона є, її легко фальсифікувати.

Використання закладів по обміну валюти. Це один з достат-ньо поширених прийомів “відмивання” злочинних грошей. Чис-ленні центри, офіси та окремі пункти займаються багатомасштабними операціями з готівкою. В країнах, де недостатньо відрегульований валютний контроль та податкове законо-давство, заклади по обміну валют за бажанням “відмивщика” обмінюють гроші, які були вилучені в результаті злочинної діяльності, на грошові знаки інших країн. Це може бути зроб-лено або для переведення грошей за допомогою електронної пошти до відповідної держави, або для зворотного обміну (вже у “відмитому” вигляді) у грошові знаки своєї країни. В таких випадках ці заклади, з метою приховування трансакції, ніяких записів в реєстраційній документації про такі операції не здійснюють або здійснюють частково. Як правило, такі опе-рації проводяться з невеликими сумами, аби не привертати ува-ги податкових та правоохоронних органів. “Відмивщики” гро-шей самі можуть відкрити мережу закладів по обміну валют і використовувати їх як “коралові” компанії. Про їх діяльність контролюючі органи можуть одержати уяву тільки по доку-ментах. Фактично ж записи про купівлю-продаж валюти в до-кументах фальсифікуються, а брудні гроші стають від-митими і фігурують як комісійні (різниця між купівлею та продажем валюти).

Купівля та продаж: товарів. Такий прийом використовуєть-ся для легалізації злочинних коштів, як правило, в країнах з тільки що введеною новою або нестабільною грошовою оди-ницею (наприклад, в країнах СНД). Його суть полягає в тому, що підприємець такої країни, попередньо вступивши в змову з іноземною компанією, складає угоду про закупівлю у неї партії товару за завищеною ціною. Отримавши дозвіл національно-го банку на закупівлю товарів, коштовність яких суттєво зави-щена, суб'єкт не тільки одержує прибуток від імпортованого ним товару, а й має можливість конвертувати місцеву валюту у національному банку з наступним її перерахуванням до захід-них банківських центрів. Частина загальної суми грошей, яка одержана за рахунок завищення цін є “відмитими” коштами, що розподіляються між співучасниками цієї операції.

Використовується “відмивщиками” і протилежний за своєю суттю прийом — закупівля дорогих товарів з наступним їх пе-репродажем через мережу невеликих магазинів за цінами, ниж-чими від закупочних. Тут може виникнути питання, який сенс в торгово-закупівельній операції, яка завідомо здійснюється в збиток ? Відповідь проста — її мета полягає не в одержанні при-бутку від торгівлі, а в “відмиванні” злочинних коштів. Ціною невеликої частки грошей, яка втрачається, злочинці мають змо-гу легалізувати значні суми. Цей прийом є характерним для країн з стабільною валютою.

Використання підпільних банківських систем. Підпільні фінансові операції набули найбільшого розповсюдження в краї-нах, де діють суворі правила контролю за обміном валюти. При цьому чим жорсткіші заходи контролю, тим більшого розвит-ку набувають підпільні банківські операції (наприклад, у Ве-ликобританії, США). Підпільні (або паралельні) банківські системи дозволяють переміщувати по всьому світу величезні суми грошей без традиційних банківських процедур. Вони істо-рично створені для обходження валютного контролю з метою отримання прибутків, зберігання коштів за кордоном, оплати товарів за межами країни тощо. Банкіри цієї системи часто є членами старовинних відомих сімей або кланів міняйл і водно-час — представниками шанованих професій, які пов'язані з ве-ликою кількістю ділових контактів та значними сумами гро-шей. Банкір підпільної банківської системи часто відіграє ключову роль у житті свого клану, оскільки може організувати для “солідного” клієнта відправку будь-якої суми грошей у пев-ну країну.

Функціонування підпільної банківської системи можна про-ілюструвати таким прикладом. Припустимо, клієнт мешкає в країні “А” з нестабільною економікою і бажає переправити до країни “Б” суму грошей, еквівалентну $10.000. Він передає підпільному банкіру обумовлену суму грошей в місцевих гро-шових знаках, яка вміщує й комісійні для банкіра. При цьому курс валютного обміну не відповідає офіційному. В обмін на гроші клієнт одержує документ (може бути спеціальна марка або чіп), який водночас є розпискою банкіра про одержання грошей і траттою (переказаний вексель), причому він нічим не нагадує банківську розписку, а виступає тільки як символ або знак, який підтверджує угоду і відомий тільки клієнту, його банкіру та банкіру в країні “Б”. Потім банкір зв'язується із своїм колегою в країні “Б” і повідомляє йому три основних парамет-ри цієї угоди: 1) суму, яку треба виплатити клієнту; 2) грошові знаки, в яких клієнт бажає отримати кошти; 3) ідентифікацій-ний знак. Після цього клієнту або його посереднику достатньо пред'явити ідентифікаційний знак в країні “Б” і отримати гроші. Природно, що здійснення такої угоди потребує великої довіри на всіх її рівнях. Банкіри повинні бути впевнені у виплаті гро-шей, погашенні позики та відповідному розподіленні комісій-них. Це досягається клановим характером цієї діяльності.

Використання брокерських бюро та бірж. “Відмивщики” злочинних грошей у своїй діяльності