Розділ 4. Методика розслідування злочину

Фіктивне підприємництво - це свого роду “кваліфікований” спосіб обману, коли законно зареєстрована підприємницька структура, що має всі відповідно до закону реквізити (самостійна назва юридичної особи, установчі документи, розрахунковий рахунок у банку, юридична адреса, бланки, штампи, печатки), власне кажучи, злісно обманює громадян, юридичних осіб, господарських суб'єктів, державу, займаючись не підприємництвом, а різного роду незаконною діяльністю, у тому числі й відверто злочинною. Фіктивне підприємництво, по суті, є свого роду “інструментом” здійснення інших злочинів або прикриттям заборонених видів діяльності.1, С.761

Така діяльність становить підвищену небезпеку, оскільки “діяльність” такого роду “підприємницьких” структур завдає шкоди здійснюваним економічним реформам в області побудови цивілізованого ринку, усе більше стаючи способом існування організованої злочинності, її офіційним прикриттям.

Під прикриттям фіктивних підприємницьких структур можуть відбуватися такі злочини, як контрабанда, торгівля неповнолітніми, залучення в заняття проституцією й багато інших.

У чинність цього ст.205 КК України повинна застосовуватися у сукупності з іншими статтями КК, що забороняють під страхом карного покарання певні види діяльності. Як приклад розглянемо розслідування фіктивного підприємницта, здійснюваного з метою незаконного одержання кредиту. Предметами перевірки були: а) створення фірми, що одержала кредит; б) реальність господарської угоди, під якою отриманий кредит; в) рух отриманих кредитів; г) вилучення кредиту, переведення його в готівку, якщо первісна його видача була безготівковою; д) установлення всіх учасників цієї організації, а також банківських працівників, що сприяли діяльності фіктивної організації.

Для перевірки цих обставин встановлюють: розмір статутного капіталу і його формування; невиправдано маленький розмір статутного капіталу може свідчити про відсутність намірів робити підприємницьку діяльність, заявлену в установчих документах; факт відсутності приміщень (власних, орендованих), придатних для заявленої діяльності; відсутність яких-небудь матеріалів, сировини, товарів, готової продукції, що свідчать про здійснення підприємницької діяльності будь-якого роду; наявність декількох рахунків у різних банках, у тому числі й на підставних осіб (філії, дочірні організації), що дозволяють переадресовувати кошти з одного банку в інший і знімати наявні суми з рахунків; якщо одержувані кредити використовувалися для заняття забороненою діяльністю, то необхідно встановити, які вдавані угоди чинило підприємство для прикриття цієї діяльності, у чому вони виражалися.

Нерідко фіктивне підприємництво є замаскованим способом розкрадання коштів у сфері банківської діяльності й розслідується в сукупності з іншими злочинами:присвоєння й розтрата, легалізація (відмивання) коштів або іншого майна, одержання й дача хабара й ін. У цих випадках фіктивна організація може бути створена з ініціативи банківських працівників або за змовою з ними засновників “комерційної” організації.

При розслідуванні подібної ситуації необхідно в першу чергу враховувати, що всі члени організованого злочинного співтовариства зв'язані круговою порукою. Тому первісною інформацією, здатної послужити підставою для порушення кримінальної справи, можуть бути тільки відомості, що надійшли ззовні, але ніяк не із самого злочинного співтовариства.

Джерелами таких відомостей можуть бути:

а) негласна інформація, отримана оперативним шляхом, і ре-зультати оперативної перевірки; б) інформація, що надходить із державних контрольних органів (податкової інспекції, контрольно-ревізійних органів й ін.); в) відомості від громадян, із засобів масової інформації про відсутність легальної діяльності комерційної організації або заняття забороненою діяльністю в тісному зв'язку з банком (банками).

Незалежно від джерела інформації перевірці підлягають як дії фіктивної організації, так й окремі види діяльності банку, при підозрі на його активну роль у створенні фіктивної організації й злочинне співробітництво з нею.

Обставинами, що підлягають встановленню, будуть:

а) кількаразовий переклад коштів у різні організації на різні рахунки; б) вкладення коштів у рухоме і нерухоме майно, що потім реалізується; в) скупка ювелірних виробів, антикваріату, стародавніх картин і т.п.; г) маскування розкрадання коштів шляхом оформлення документів на понесені збитки (перерахування коштів організації, яка незабаром припинила існування, виплата значних штраф-них санкцій з вини несумлінних партнерів і т.п.).

При активній участі співробітників банку в діяльності фіктивного підприємства по розкраданню коштів використовується такий спосіб приховування, як перекручування комп'ютерної інформації, що відображає фінансово-кредитну діяльність банку. Для цього інформація може бути знищена або в самому комп'ютері, або на магнітних носіях, що зберігаються. Так, магнітні носії використовуються повторно з одночасним знищенням попередніх записів. Можливе маскування розкрадань під видом збійних ситуацій, коли нібито через помилки в програмі відбувся збій комп'ютера, що призводить до втрати або перекручування частини інформації.

На початковому етапі розслідування можуть бути дві принципово відмінні одна від одної слідчі ситуації: невідома особа (особи) із числа банківських працівників, що роблять розкрадання по змові зі членами фіктивної фірми; злочинець затриманий на місці злочину.

У першій ситуації алгоритм розслідування буде складатися з наступних дій: вилучення й вивчення платіжних банківських документів, а також документації, що супроводжує їхній обіг (договори, доручення, контракти, реєстри й т.п.); вилучення документації по русі банківських коштів на рахунках як фіктивного підприємства, так й інших установ й організацій, при сумніві в законності їхніх дій; накладення арешту на грошові суми, зараховані за підробленими банківськими документами в установи банків, і на грошові суми, зараховані за платіжними дорученнями у фіктивні підприємства; вилучення й вивчення нормативних матеріалів, що регламентують діяльність банківських установ; допити керівників і співробітників банківських установ, де були виявлені й вилучені підроблені документи, звідки перераховувалися незаконні кредити. У ході допитів підлягають з'ясуванню обставини кредитування фіктивних фірм, причини відступу від установлених правил (якщо були такі відступи), хто зі співробітників банку брав участь в оформленні цих документів; чи здійснював банк контроль за діяльністю таких організацій і якщо ні, то чому, і т.п.