Аналізуючи законодавство радянського періоду, яке встановлю-вало відповідальність за фіктивне підприємництво, можна дійти висно-вку, що в умовах, так званого соціалістичного будівництва, боротьба велася не стільки зі злочинами у галузі підприємництва, скільки із під-приємницькою діяльністю взагалі, причому ця боротьба мала чітко ви-ражений класовий характер. Особи, які займалися такою діяльністю переслідувалися через політичні міркування і належали до категорії “ворогів народу”.17, С.237

Так, у Постанові РНК СРСР від 28 грудня 1928 р. “Про заходи боротьби з “лжекооперативами” зазначалося, що капіталістичні (кур-кульські) елементи, які відтісняються внаслідок успіхів державної і коо-перативної промисловості, торгівлі в найважливіших галузях народно-го господарства, в деяких випадках проникають до кооперативних організацій, перетворюють їх на фіктивні підприємства, які є знаряддям і прикриттям їхньої експлуататорської діяльності. Фіктивними підприєм-ствами згідно з цією постановою визнавалися:

якщо серед засновників або членів виборних органів брали участь особи, яким це заборонено законом;

якщо в них переважаючий вплив мали капіталістичні (куркульсь-кі) елементи, які використовують кооперативну форму у своїх класо-вих інтересах;

якщо діяльність їх ухилялася в бік, протилежний інтересам соціа-лістичного будівництва.

Остаточним ударом по підприємцях стала Постанова РНК СРСР від 21 травня 1929 p., яка передбачала низку заходів щодо лі-квідації кулацтва (куркульства) як класу, і на практиці врешті-решт призвела до фізичного знищення господарів, висилання їх та їхніх ро-дин у віддалені райони Сибіру, обмеження у виборчих правах, забо-рона виїзду з поселення та переселення в окремі місця, встановлював-ся тотальний контроль за їхнім способом життя.

В іншій Постанові РНК СРСР від 23 листопада 1930 р. лжекоо-перативами вже визнавалися такі кооперативи, в яких брали участь куркулі та інші особи, що не мали права бути їхніми членами і якщо вони не були виявлені організаторами кооперативу, після встанов-лення їх правоохоронними органами, а також якщо діяльність коопе-ративу схилялася в бік, протилежний інтересам соціалістичного будів-ництва. На підставі таких законів і велась на той час боротьба з підприємницькою діяльністю.17, С.238

За нових умов змінився характер фіктивної підприємницької дія-льності. Вже не існує капіталістичних елементів і куркулів, а є окремі приватні особи, які намагались використовувати не лише кооперати-ви, а й державні організації. Отже, надалі у кримінальному законо-давстві закріплюється термін “лжесоціалістичні підприємства”, тобто підприємства, які лише із зовнішнього, формального боку мають ви-гляд як соціалістичні (можуть мати свій рахунок в банку, печатку то-що), але за своїм змістом діяльності не є такими, оскільки пересліду-ють мету власного збагачення. Заснування фіктивного підприємства передбачало кримінальну відповідальність, як за заняття приватнопід-приємницькою діяльністю.

З середини 50-х років настає новий етап розвитку підприємниц-тва в СРСР. Знову почали з'являтись люди з підприємницькими задат-ками, як виклик викривленим господарським відносинам, які ґрунтува-лися на планово-розподільчій системі господарювання. Така система господарювання не створювала умов для розвитку легального підпри-ємництва. Підприємці, або так звані “цеховики”, під загрозою кримі-нального переслідування, перебуваючи у підпільних умовах, здебіль-шого використовуючи державні засоби виробництва і сировину, виго-товляли товари, що були набагато якіснішими ніж ті, які виготовлялись у державному секторі, такі товари користувались великим попитом у населення.

Багато авторів вважають, що підприємництво до 1990 р. існу-вало у вигляді “тіньової економіки”. За даними експертів на неї у 1990 р. працювало 20 % працездатного населення. Послугами тіньовиків користувалися майже 70 % тих, хто купував одяг, 57 % — продукти харчування, 35 % — ліки тощо.

Загальна сума тіньових послуг населенню в СРСР наприкінці 80-х років становила 22 млрд крб, маючи річний обіг тіньового капі-талу 70-80 млрд. крб. [17, С.239.

Після здобуття незалежності в Україні вперше за досить трива-лий час, підприємництво стало офіційно дозволеною діяльністю. Його відродження відбувається зі значними труднощами і проблемами, та-кими, як: тривала невизначеність економічних орієнтирів у державі; втрата на перехідному періоді контрольних функцій в економіці; недо-сконалість законодавства про оподаткування; корупція державних чи-новників; правовий нігілізм населення та ін. Негативні процеси у розвитку підприємництва, які склалися в минулому і сьогодні, сприя-ли поширенню тіньової економіки у вигляді фіктивного підприємництва в Україні.

Найбільш поширеними злочинами, що пов'язані з використан-ням фіктивного підприємництва в нашій державі на початку 1992— 1993 pp., вважається створення недержавних посередницьких структур, так званих “фінансових пірамід”. Сутність такої діяльності полягала в тому, що на законодавчому рівні дозволялося приватним особам створювати трести, довірчі товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, страхові агентства тощо, яким надавалося право залучати від населення кошти, майно, цінні папери, в тому числі державні приватизаційні сертифікати, житлово-комунальні чеки та ін. Мета таких залучень, як передбачалося, вкладення їх у розвиток прибуткових галузей виробництва підприємницької діяльності, відповідно до статутних документів цих підприємств. Існуюча, на той час, ліберальна цінова політика держави, утворення законодавчого вакууму, відсутність гарантій повернення вкладів державної позики, загрозлива гіперінфляція, що супроводжувалася швидко зростаючими цінами на товари першої необхідності, недобросовісна реклама швидкого збагачення від отриманих дивідендів змушувала людей рятувати свої заощаджені кошти від знеціненності, залучених цими структурами майна, становила 30,8 трлн крб., в тому числі 26,6 трлн крб. грошових коштів громадян, майже чверть 8,3 трлн крб. було витрачено не за призначенням. За-боргованість перед вкладниками складала 10,5 трлн крб. Значну час-тину коштів, переведено у валюту і вивезено за межі України.

Внаслідок протиправної діяльності фіктивних підприємницьких структур, за даними МВС України, в 1994 — перше півріччя 1996 р. ошукано 1,7 млн. вкладників, яким