Масове виявлення недержавних посередницьких структур, що пов'язане із залученням грошових коштів, незаконне отримання, не-повернення і нецільове використання грошових кредитів та інших правопорушень змусили законодавчий орган врегулювати це явище на законодавчому рівні, яке до цього часу не було врегульоване.

В січні 1994 р. Верховною Радою України Кримінальний кодекс було доповнено ст. 148-4 (Закон України №388-12 від 28 січня 1994 р. зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 6 берез-ня 1996 р. № 79/96), де вперше визнавалось поняття фіктивного під-приємництва, як "створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб), без наміру здійснювати статутну діяль-ність, якщо це завдало матеріальної шкоди державі, банку, кредитним установам іншим юридичним особам або громадянам". Крім цього, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1, ч. 2 ст. 148-4 колишнього КК України, були наслідки у вигляді за-подіяної матеріальної шкоди державі банку, кредитній установі іншим юридичним особам або громадянам.

Конструкція ст. 148-4 КК України, на думку фахівців, мала сут-тєві недоліки, вона не дозволяла притягувати винних до кримінальної відповідальності, оскільки доказати їхній умисел щодо вчинення цього виду злочину на момент створення чи придбання суб'єкта підприємни-цької діяльності (юридичної особи) дуже важко або практично немож-ливо. Підтвердженням такої думки, стало вивчення офіційних даних Верховного суду України і Міністерства юстиції, які свідчать про неве-лику кількість осіб засуджених за ст. 148-4 колишнього КК України: в 1994 р. - 0 осіб, в 1995 - 0, в 1996 - 3, в 1997 - 4, в 1998 -5. в 1999р. -5 осіб.17, С.240

Прийнятий 5 квітня 2001 р. новий Кримінальний кодекс України розширив практику застосування норми, що передбачає відповідаль-ність за фіктивне підприємництво. Юридична кваліфікація дій особи, яка створює чи придбає фіктивні комерційні структури (ч. 1 ст. 205 КК України) вже не потребує обов'язкового заподіяння від їхньої діяльно-сті матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам. Збільшена санкція покарання за цей вид злочину, але, на думку фахівців, недоліки кваліфікації цієї правової норми залишилися.

Зокрема, у цій статті, як і в колишній, (ст. 148-4 КК 1960 p.), на наш погляд, не зовсім чітко визначено кваліфікацію об'єктивної сто-рони поняття фіктивного підприємництва, пов'язаного зі створенням і придбанням суб'єкта підприємницької діяльності і набуття прав юри-дичної особи. Кримінально-правова норма “створення або придбан-ня” не відповідає нормі Закону України “Про підприємства в Україні”, де зазначається, що підприємство набуває прав юридичної особи від дня його реєстрації в державних органах.

На думку фахівців, залишається не врегульованим питання щодо кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво керівників неприбуткових установ (організацій), укладання суб'єктами підприєм-ницької діяльності фіктивних угод, а також фізичних осіб, суб'єктів під-приємницької діяльності, які можуть приховуватися під організаційно-правовою формою індивідуального підприємництва, коли фізична особа виступає як суб'єкт підприємницької діяльності, але діє без створення або придбання юридичної особи.

Щодо правової і нормативної основ підприємницької діяльності, становлення і розвиток в Україні розпочалися в 90-х роках після прийняття вищим законодавчим органом “Декларації про державний суверенітет України”, “Про економічну самостійність України”, Законів України “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про господарські товариства”, “Про селянське (фермерсь-ке) господарство”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про систему оподаткування”, “Про оподаткування прибутку підприємців” та ін., а також основного Закону держави — Конституції України.

Таким чином, підприємницька діяльність набула юридичного за-кріплення.

Однак, на нашу думку, проблема розвитку підприємницької діяль-ності особливо з точки зору права залишається гострою і актуальною.

Сьогодні підприємницька діяльність в Україні регламентується 32 законами, прийнятими Верховною Радою, 22 постановами Кабінету Міністрів та 14 Указами Президента. Лише упродовж 1997—2002 pp. до цих законодавчих актів було внесено майже 1000 змін та допов-нень, які здебільшого суперечили вже чинним нормам, або зовсім їх заперечували.

Не сприяє розвитку підприємницької діяльності, на думку фахів-ців, жорстке і заплутане податкове законодавство України, до якого вносилися численні зміни і доповнення, і яке змушує підприємців пра-цювати в тіні та приховувати власні прибутки, створювати фіктивні фі-рми, здійснювати злочинні схеми незаконного збагачення.

З метою упорядкування нормативно-правового забезпечення підприємницької діяльності, проведення сис-тематизації та уніфікації таких актів, які регулюють відносини між суб'єктами підприємницької діяльності, ко-дифікації їх, Верховною Радою був прийнятий Господарський кодекс України, який вступив в дію з 1 січня 2004 року.

Розділ 2. Кримінально-правова характеристика злочинів пов’язаних з фіктивним підприємництвом

2.1.Об’єкт посягання даного виду злочину

Перш ніж перейти до освітлення конкретних питань, доцільним було б розкрити сутність самого підприємництва.

При визначенні поняття “підприємництво” необхідно виходити з теоретичної економічної основи, що пояснює його сутність. Як справедливо зазначав німецький учений Петер Верхан, важко знайти таку ж складну і неоднозначну сферу діяльності, як підприємництво. У ринковому господарстві воно реалізується на перехресті економіки, політики, техніки, юриспруденції, психоло-гії й етики.39, С.5

Підприємництво стало темою дискусій і аналізу в 18 ст. й привертало інтерес економістів у 19 ст., коли у світі почали вживатися як синоніми або тісно пов'язані поняття “підприємниц-тво”, “вільні підприємства” і “капіталізм”. Учені поступово почали визнавати, що підприємці є провідниками прогресивних змін, забезпечуючи творчі інноваційні ідеї для комерційних підпри-ємств і допомагаючи комерційним фірмам розвиватися і ставати прибутковими. Наприклад, Йчард Кантіллон (1725), відомий французький економіст Джин Баптист Сей (1803), видатний економіст Йозеф Шумпетер (1934) писали про підприємництво і його вплив на економічний розвиток.

Класична економічна теорія при визначенні підприємництва концентрується на питаннях вилучення максимального