Визначаючи родовий об'єкт злочинів у сфері підприємницької діяльності, вчені виходять у першу чергу з аналізу злочинних посягань як кожного злочину окремо, так і їхньої сукупності взагалі. Крім цього, застосовуються ознаки, які розкривають внутрішню структуру об'єкта злочину. Ми згодні з висловленою в літературі думкою про те, що об'єктом злочину є ті суспільні відносини, яким він завдає шкоду, а елементами об'єкта - учасники відповідних суспільних відносин, предмет відносин і його зміст, що дістає своє відображення в діяльності учасників цих відносин. Особливості цих елементів та їхньої видозміни впродовж останніх років варто взяти до уваги при визначенні родового об'єкта злочинів у сфері підприємницької діяльності.

Раніше родовим об'єктом цих злочинів визнавалася правомірна діяльність народного господарства, порядок господарювання, який забезпечує нормальне функціонування соціалістичного господарювання, інтереси народного господарства або нормальний розвиток його галузей. Соціалістичне господарство, соціалістична система господарювання, як правомірно організоване суспільне виробництво (господарство), що базується на суспільній власності на знаряддя і засоби виробництва, нині не відповідає обсягу та структурі родового об'єкта цих злочинів. Вказані твердження не відповідають і законодавчим новаціям, які закріплюють різноманітні форми власності, включаючи приватну. Тому буде правильним відмовитися від застарілих положень, що злочини у сфері господарської діяльності не є адекватними злочинами в сфері економічних відношень, як зазначають окремі автори.

Відносини власності є настільки фундаментальними, що виділення їх із сфери чисто економічних цілком обгрунтоване. Водночас існують злочини, які за своїм характером можуть заподіяти шкоду економічним відносинам, підприємницькій ініціативі. Проте вони мають іншу правову природу. До них відносяться злочини проти держави, посадові злочини, злочини проти порядку управління, громадської безпеки, власності .

Вважається, що не є принциповим запереченням цієї тези визначення, крім родового об'єкта злочинів у сфері господарської діяльності, ще й видових та безпосередніх об'єктів окремих з них злочинів, як системи певних суспільних відносин (наприклад, “економічна система”, “кредитно-фінансова система” тощо). Суспільні відносини, які є об'єктом злочину або групи однорідних злочинів, як правило, є справді системою, що охоплює матеріальні предмети, а також людську діяльність відповідного характеру.

Для характеристики об'єктів певних злочинів іноді вживають термін “інтерес”. Його можна зустріти й у Кримінальному кодексі України. Проблема інтересів у кримінальному праві стосовно об'єкта злочинів була предметом уваги вчених. Цю проблему глибоко проаналізував В.Я. Тацій. Інтерес і суспільні відносини - різні явища. Хоча вони й взаємозалежні, проте інтерес не є елементом суспільних відносин. Разом з тим, В.Я. Тацій вважає можливим у деяких випадках використовувати цей термін для визначення об'єкта того чи іншого злочину, оскільки через інтереси нерідко знаходять свій прояв суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом, проте недоступні безпосередньому сприйняттю. На нашу думку, відокремлення інтересів від суспільних відносин може мати місце в чисто наукових цілях. Адже далеко не завжди інтереси є зовнішнім, доступним для сприйняття проявом суспільних відносин. Нерідко можна зустрітися з випадками, коли діяльність суб'єктів, що є елементом суспільних відносин, має вид зовнішніх проявів їх індивідуальних або групових інтересів, що менш доступні для безпосереднього сприйняття, ніж сама ця діяльність.42, С.47

Неможливо також однозначно стверджувати, що інтерес для людської діяльності завжди є чинником, який обумовлює поведінку людей, а діяльність його наслідком. Буває й таке, що сам інтерес формується під впливом конкретної діяльності. Це положення вірне навіть для тих випадків, коли йдеться про інтереси всього суспільства. Так, суспільні інтереси обумовлюють потребу прийняття того чи іншого законодавчого акту, що значною мірою є зовнішньою формою їх виявлення. Проте громадські інтереси формуються і усвідомлюються під впливом економічної ситуації в країні, яка обумовлена діяльністю суб'єктів господарювання. Тому, виходячи із сучасного стану розробки цієї проблеми, доречно підтримати ідею Я.М. Брайніна про те що інтереси охороняються законом, є складовою тих суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом..42, С.48

Для визначення місця ст.205 КК України “Фіктивне підприємництво” в системі Особливої частини КК, її значення, точної кваліфікації діянь, необхідно правильно визначитись з родовим та безпосереднім об’єктом фіктивного підприємництва.

Карне законодавство України охороняє суспільний лад, політичну й економічну системи, охороняє особистість, її права і волю від злочинних зазіхань. Виділимо зі сказаного економічну систему України, що охоплює три форми власності: приватну, колективну і державну; механізм господарського й економічного керування. Виходячи з цього, ми і визначаємо родовий об'єкт злочину.

Однак у даному випадку варто враховувати, що, якщо будь-яка економічна, господарська діяльність спирається на власність, то, зрозуміло, порушення господарської (економічної, підприємницької) діяльності заподіюють визначений збиток і інтересам власника. Стало бути, треба розмежовувати об'єкт зазіхань на господарську (економічну, підприємницьку) діяльність і об'єкт зазіхань на власність, хоча вони і тісно зв'язані. У цьому випадку об'єктом буде вважатися охоронювана державою система суспільних відносин у сфері господарської (економічної, підприємницької) діяльності, орієнтованої на ринкові відносини.

У цьому зв'язку суспільно небезпечний характер здобувають випадки юридичного створення (реєстрації) комерційних організацій при відсутності в засновників