Третя група мотивів характеризується як суспільно корисні. Дані мотиви можуть враховуватися як обставини, що зм'якшують відповідальність.

Варто також розрізняти мотиви двох порядків: "підсвідомі" і "реально діючі". Перші пояснюють, чому людина діє так, а не інакше. Другі ж безпосередньо спонукують людини до здійснення визначених дій, тобто як би виконують роль двигуна і таким шляхом стають мотивом злочину.

Чинне кримінальне законодавство надає питанню про мотив велике значення. В Кримінальному кодексі України мотив як ознака складу злочину передбачений в багатьох статтях.

Мотиви злочинів, як і все психічне - це не статистичні, а динамічні утворення. Даний факт говорить пр те, що сама детермінація мотивів виступає як процес. У ході мотивації безперервно виникають і розвиваються всі нові зовнішні і внутрішні умови для протікання процесу. Тому в процесі діяльності мотиви перетворюються, змінюються і трансформуються.

2. Мета злочину в кримінальному праві.

З мотивом злочину тісно пов'язане поняття мети злочину. Мета злочину це ідеальний образ бажаного майбутнього результату, до якого прагне злочинець, Скоюючи суспільно небезпечне діяння.

Мета злочину не можна зводити до його фактичного результату. Дійсний результат діяльності завжди відрізняється від поставленої мети і не є виконаною метою. Тому варто говорити про розбіжність чи відносність збігу мети і результату. Відносність збігу мети та об'єктивного результату діяльності полягає в тому, що, навіть збігаючись з метою цілком, даний результат усе-таки має зміст, що не є змістом мети і перебуває за межами намірів суб'єкта. Розбіжність мети і дійсного результату може виступати як "недовиконана" чи мета як "перевиконана" мета, що виявляється в непередбаченому результаті діяльності. Ці положення допомагають правильно з'ясувати механізм співвідношення мети і злочинного результату в злочинах, зроблених с непрямим наміром і по необережності.

Мета тісно пов'язана з потребами, інтересами і цінностями. Поява визначеної мети обумовлена об'єктивною дійсністю.

Відзначаючи детермінованість походження цілей, необхідно підкреслити , що вибір мети звичайно розміряється з наявним об'єктивними можливостями їхнього досягнення.

Мета злочину має неоднакове значення для кримінальної відповідальності за здійснення різних злочинів. Для одних складів злочинів вона є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони, для інших вона перебуває за межами складу.

Мета злочину також як і мотив характеризує суб'єктивні процеси, що протікають у свідомості особи в зв'язку зі здійсненням злочину. Отже, мета разом з іншими обставинами показує міру суспільної небезпеки діяння й особистості злочинця, що обов'язково варто враховувати при визначенні виду і розміру покарання.

Специфічна властивість мети - її тимчасовість. Коли мета досягнута, вона перестає бути метою, тобто вона знімається.

Цілі можуть істотно розрізнятися за своїм характером і значенням. Наприклад, цілі, до яких відносяться: підрив і ослаблення влади, провокація війни і міждержавних ускладнень, незаконне одержання чужого майна і розпорядження їм як своїм власним тощо. Встановлення того, що при здійсненні злочину особа ставила перед собою зазначені цілі, істотно впливає на підвищення ступеня суспільної небезпеки як самого злочину, так і особистості особи, що його скоїла.

Так, мета підриву й ослаблення влади додає скоєному діянню особливо якісну властивість, що дозволяє розглянути його як особливо небезпечний державний злочин.

Мета незаконного одержання чужого майна і розпорядження ним як своїм власним характеризує діяння як зазіхання на власність.

Мета приховання іншого злочину чи полегшення його здійснення свідчить про особливу небезпеку особи, що скоїля інший злочин.

При скоєнні злочину можливо також і прагнення до досягнення цілей, що не мають злочинного характеру. Суспільно небезпечними є не самі цілі, а обрані особою шляхи їхнього досягнення.

Таким чином, по своєму змісту цілі можуть бути як суспільно небезпечними , так і такі, що не являють суспільної небезпеки. В останньому випадку вони не заслуговують осудження від імені держави. Мета будучи ознакою суб'єктивної сторони злочину, не охоплюється поняттям провини.

З врахуванням ролі, що грають вказівки на мету в складах злочинів, варто розрізняти цілі, що є конститутивною ознакою відповідних складів, цілі - як їх кваліфікуючі ознаки.

При встановленні цілей не віднесених законодавцем до числа конститутивних, кваліфікуючих ознак складу злочину чи пом'якшувальних обставин, суд може їх врахувати при призначенні покарання.

Встановлення якої-небудь мети в оособи, що скоїла суспільно небезпечне діяння, впливає і на форму провини особи. Мета нерозривно пов'язана з вольовим моментом наміру. Мета є тим результатом, що безпосередньо охоплюється цим бажанням. Звідси, якщо мета відноситься до числа ознак складу злочину, то відповідно злочин може бути скоєно тільки з прямим наміром.

Певні цілі маються і при здійсненні інших злочинів, тому що будь-яка свідома діяльність людини позв'язана з якими-небудь цілями. Однак, у тих випадках, коли цілі особи виходять за рамки відповідного складу злочину, вони не роблять впливи на форму провини, не визначають її в якості тільки прямого наміру.

3. Значення мотиву і мети злочину для кваліфікації злочину.

Кожен вид поведінки людини в суспільстві обумовлений якимись спонукальними мотивами і цілями. Мотив і мета злочину входять у зміст суб'єктивної сторони злочину.

Про мотив і мету злочину в теорії кримінального права говориться в двоякому змісті, по перше, як про обов'язкові спонукальні стимули будь-якої суспільно небезпечної поведінки людини і, по-друге, як про спеціальні кримінально-правові норми, що використовуються для конструювання законодавчої моделі злочину певного виду. У цих випадках мотив і мета виступають у якості однієї з ознак складу злочину.

Мотив і мету законодавець використовує при конструюванні далеко не всіх злочинів. Ці ознаки не завжди вказуються в законі в числі необхідних ознак складу злочину. У зв'язку з цими обставинами мотив і мета