Засоби доказування в цивільному процесі

ПЛАН

Вступ

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від установлення судом у справі об'єктивної істини і правильного застосування норм матеріального й процесуального права. Для цього ст. 15 ЦПК покладає на суд обов'язок не обмежуватися поданими матеріаламн та поясненнями, а оживати всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.

Така діяльність відбувається в процесі судового розгляду справи в результаті здійснення судом і особами, які беруть участь у справі, доказування і пізнання об'єктивної істини в установленій законом цивільній процесуальній формі. Пізнання в цивільному судочинстві — процес відбиття у свідомості суддів і осіб, які беруть участь у справі, об'єктивних обставин конкретної справи й доказів, що їх підтверджують. Будучи результатом розумової й процесуальної діяльності суду й осіб, які беруть участь у справі, пізнання відбувається в процесі подання, витребування, дослідження та оцінки матеріалів цивільної справи. Пізнавальна процесуальна діяльність складається з чотирьох частин (видів): доказування фактичних обставин, які існують під час розгляду справи; з'ясування судом деяких фактичних обставин, які існують під час розгляду справи, шляхом безпосереднього спостерігання суддями в судовому засіданні; пізнання судом спірних правовідносин, прав і обов'язків сторін; пізнання, яке здійснюється вищестоящими суддями в процесі перевірки законності й обгрунтованості судового рішення в цивільній справі.

Об'єктом пізнання в цивільному судочинстві є матеріали справи, її обставини — фактичні й юридичні — та докази, на підставі яких установлюються такі обставини; метою пізнання—встановлення об'єктивної істини у справі; засобами пізнання — доказування і докази; процесуальною формою пізнання — судовий розгляд. Пізнавальна процесуальна діяльність (процес пізнання) виступає методом установлення об'єктивної істини у справі, її фактичного та юридичного складу.

1. Поняття і види доказів

Згідно зі ст. 27 ЦПК доказами в цивільних справах є одержані за допомогою передбачених законом засобів у встановленому ним порядку будь-які фактичні дані, на підставі котрих суд установлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, докази в цивільній справі — це будьякі фактичні дані, які містять інформацію про обставини справи, необхідну для правильного вирішення справи.

Носіями такої інформації виступають точно визначені засоби доказування, одержання цієї інформації судом здійснюється в порядку, встановленому законом. Докази характеризуються: змістом, яким є фактичні дані, що інформують про обставини, пізнання яких необхідне для правильного вирішеяня справи; процесуальною формою, в якій закладена така інформація,—засобами доказування; встановленим процесуальним порядком одержання, дослідження та оцінки змісту і процесуальної форми (доказової інформації й засобів доказування).

Зміст доказів—сукупність фактичних даних про обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Обставинами є юридичні факти — дії (бездіяльність) і події. Фактичні дані як доказова інформація можуть виступати в безпосередній та опосередкованій формі — прямого або побічного доказу.

Процесуальна форма доказів—засоби доказування—є джерелом інформації про фактичні дані. Частиною 2 ст. 27 ЦПК установлено п'ять процесуальних форм одержання фактичних даних: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів.

Але процесуально-правовий статус сторін мають заявники і заінтересовані особи в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справах окремого провадження, а також інші особи, які беруть участь у справі. Вони подають докази ст. 30 ЦПК, дають письмові й усні пояснення суду ст. 180 ЦПК, в яких міститься інформація про фактичні дані, що одержані внаслідок особистого спостерігання або від інших осіб і мають значення для правильного вирішення справи. Тому пояснення таких осіб є засобом доказування.

В судовій практиці в цивільних справах допускається розширення кола засобів доказування. За необхідності судами можуть бути прийняті як письмові докази документи, що одержані за допомогою електронно-обчислювальної техніки. А з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, суд може також досліджувати подані звуко-, відеозаписн.

Одержання і дослідження доказової інформації й засобів доказування (змісту та процесуальної форми доказів) повинно здійснюватися в установленому законом процесуальному порядку ст. ст. 28-61, 180-190 ЦПК , який виступає процесуальною гарантією всебічного, повного й об'єктивного пізнання дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Порушення процесуального порядку одержання і дослідження доказів знецінює їх, призводить до втрати ними властивостей і значення доказів.

Для виявлення особливостей окремих доказів вони класифікуються на види. За характером зв'язку фактичних даних (змісту доказів) з фактами, які підлягають установленню (доказуванню), докази поділяються на прямі й побічні. Прямі докази вагоміші для пізнання, оскільки вони надають можливість зробити тільки однозначний висновок про наявність чи відсутність фактів, які підлягають доказуванню. Побічні докази характеризуються множинністю зв'язків із фактами, тому в процесі пізнання дають підстави для кількох вірогідних висновків про них, отже, в доказовій діяльності, в процесі пізнання істини викликають труднощі.

За процесом формування даних про факти (характером створення доказів) докази класифікуються також на два види—на первинні й похідні М.Й. Штефан. Цивільне процесуальне право України. С. 148.

Первинні (першоджерела, безпосередні) формуються під прямим впливом фактів, які підлягають установленню (безпосередніх фактів) і одержуються від носія інформації (джерела доказів).

Похідні (опосередковані, копії) — відтворюють (копіюють) дані, одержані від інших джерел, тобто формуються під впливом опосередкованих джерел. Значення цієї класифікації полягає в тому, що вона розкриває процес формування доказів і цим самим сприяє правильним їх дослідженню і оцінці в процесі судового розгляду цивільної справи.

В