вони були одержані, або передаються підприємствам, організаціям, що можуть їх використати за призначенням. Такі підприємства, організації згодом повертають володільцеві предмети того самого роду і якості або їх вартість за державними цінами на час повернення ст. 55 ЦПК. Факт передачі речей і прийняття їх до реалізації має бути зафіксований у письмовому документі, який зберігається в справі.
Досліджуються речові докази в судовому засіданні шляхом огляду судом, а також пред'явлення для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам і свідкам. Залучення свідків до участі в огляді речових доказів викликається необхідністю встановлення належності їх до справи і достовірності підтверджуваних ними обставин. Алє якщо для встановлення змісту речового доказу необхідні спеціальні знання (неякісне виготовлення, псування тощо), суд може залучити до їхнього огляду експерта.
Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, і ці заяви заносяться до протоколу судового засідання ст. 188 ЦПК. Огляд речових доказів, які не можуть бути доставлені до суду, провадиться за місцем їх знаходження судом, що розглядає справу ст. 189 ЦПК, або іншим судом у порядку виконання доручення по збиранню доказів ст. 33 ЦПК. У судовому засіданні при оголошенні протоколу огляду речових доказів на місці особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів ст. 188 ЦПК.
Оцінка речових доказів провадиться за правилами ст. 62 ЦПК. Повернення речових доказів здійснюється у порядку, встановленому ст. 56 ЦПК.
2.5.Висновки експертів
Експерти — особи, які мають спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла і залучаються судом для участі в цивільному процесі з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вони не тільки повинні мати спеціальні знання, а й бути фахівцями високої кваліфікації, авторитетними в конкретній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла.
Експертиза—дослідження на вимогу суду поданих ним об'єктів, яке провадиться експертами на базі спеціальних знань і на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи, і здійснюється у визначеному процесуальному порядку з додержанням установлених процесуальним законом правил. Це спосіб дослідження і виявлення фактичних обставин, тобто науковий, дослідницький шлях до висновків про фактичні обставини справи, наявність (відсутність) яких фіксується у'висновках експертів.
Питання про необхідність застосування спеціальних знань для одержання даних про факти, які мають значення для розв'язання справи, і обов'язкове призначення експертизи вирішує, як правило, суддя або суд і в деяких випадках законодавець ст. ст. 57, 258, 260 ЦПК.
У цивільному процесі застосовуються різні види експертизи: медична, економічна, екологічна, бухгалгерська, технічна, криміналістична, графологічна, біологічна та ін.
Експертизу може бути призначено на заяву осіб, які беруть участь у справі, і за ініціативою суду. Проведення експертизи доручається фахівцям відповідних установ, іншим фахівцям, будь-якій особі, яка володіє необхідними знаннями для дачі висновку. Експертами може бути призначено кілька осіб.
Експертиза призначається в стадіях підготовки справи до розгляду і під час розгляду справи в судовому засіданні.
При призначенні експертизи і визначенні кола питань, які необхідно поставити перед експертами, суддя або суд повинен урахувати пропозиції з цього приводу сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відхилення запропонованих ними питань суд зобов'язаний мотивувати в ухвалі ст. 57 ЦПК.
Для забезпечення об'єктивності і безсторонності функції експерта не можуть виконувати особи, котрі:
є родичами сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, їх представників;
особисто, прямо чи посередньо заінтересовані в наслідках справи;
перебувають або перебували раніше в службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, їх представників;
провадили ревізію, матеріали якої стали підставою для порушення в суді даної цивільної справи ст. 19 ЦПК.
Особа, призначена експертом, зобов'язана з'явитися на виклик суду і дати правдивий письмовий висновок щодо поставлених на її розгляд питань. Для цього експерт має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи судом, просити суд про надання йому додаткових матеріалів. Експерт вправі відмовитися від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладе'ного на нього обов'язку.
Експерт, який злісно ухиляється від явки до суду або відмовляється без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, або дасть свідомо неправдивий висновок, несе відповідальність за ст. 178 і 179 Кримінального кодексу України.
Експерт дає у письмовій формі мотивований висновок, який приєднується до справи.
Висновок експерта має містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки й обгрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У випадку призначення кількох експертів вони мають право радитися між собою і, якщо дійдуть одного висновку, всі підписують його. Експерт, не згодний з іншими експертами, складає окремий висновок.
Процесуальний порядок дослідження висновку експерта передбачає особисте і безпосереднє сприймання висновку експерта судом і особами, які беруть участь у справі. Письмовий висновок експерта оголошується в судовому засіданні. Але суд має право запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до протоколу судового засідання, прочитується експертові й підписується ним ст. 60 ЦПК. Для роз'яснення і доповнення висновку експерта йому можуть бути поставлені запитання ст. 190 ЦПК. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється за правилами ст. 62 ЦПК.
Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована ним у рішенні або ухвалі ст. 60 ЦПК.
Висновок
Отже,