У 1973 р. публікується стаття С.Н. Братуся «Питання теорії права» Братусь С.Н. Питання теорії права. //Радянська держава і право. 1973.-№4., у якій викладається уявлення автора про поняття правової відповідальності, її підстави і відношення до відповідальності без вини.

У 1973 р. виходить робота В.А. Тархова «Відповідальність по радянському цивільному праву» Тархов В.А. Відповідальність по радянському цивільному праву. Саратов, 1973.-455с.. Автор викладає свій погляд на сутність юридичної відповідальності, визначаючи її як обов'язок дати звіт у своїх діях, аналізує умови настання відповідальності: протиправність поведінки, провину, шкоду і причинний зв'язок.

У 1976 р. видається книга С.Н. Братуся «Юридична відповідальність і законність» Братусь С.Н. Юридична відповідальність і законність. М.,1976.-214с., у якій автор провів аналіз попередніх теорій, що стосується поняття, підстави відповідальності, у результаті прийшов до висновку про ускладнення проблеми відповідальності в юридичній науці. У даній роботі С.Н. Братусь показав зв'язок юридичної відповідальності з нормативністю права, її співвідношення з юридичним обов'язком і привів своє обґрунтування існування відповідальності без вини.

У 1981 р. у роботі О.Э. Лейста «Санкції і відповідальність по радянському праву» Лейст О.Э. Санкції і відповідальність по радянському праву. М.,1981.-239с.

приділена увага співвідношенню санкції і юридичної відповідальності й особливо виділяється відповідальність у позитивному змісті.

Мною вказано лише найбільш яскраві праці радянських цивілістів, які викликають найбільшу кількість суперечок серед цивілістів.

При вивченні законодавства радянського періоду варто звернути увагу на наступні нормативні акти: до прийняття в 1961 році Основ радянського цивільного законодавства, у СРСР діяв тільки один кодифікований нормативний акт, що встановлює загальні умови майнової відповідальності. Це Цивільний кодекс, прийнятий у 1922 році. Норми, що регулюють відповідальність закріплені в ЦК Української РСР.

Прийняті 08.12.1961 р. Основи радянського цивільного законодавства вводять деякі нові положення щодо цивільно-правової відповідальності. Цивільний кодекс 1963 року створений на базі Основ не вносить яких-небудь змін в інститут майнової відповідальності. Таким чином, видно, що протягом усього радянського періоду наука цивільного права активно розвивалася, а разом з нею і розвивалося навчання про цивільно-правову відповідальність.

3 Концепція відповідальності в науці українського цивільного права в сучасний період

Розгляд сучасних поглядів на проблему відповідальності представляється доцільним почати з аналізу нормативних актів, тому що наукових праць по даній проблемі небагато, незважаючи на те, що це питання залишається суперечливим. В умовах становлення і розвитку Української державності вимагають переосмислення сформовані в наукою погляди на дану проблему з позиції пріоритету права над державою, природних прав і свобод особи над іншими цінностями в суспільстві.

Перехід від планової економіки до ринкової, однак, не призводить до кардинальних змін у законодавстві. Звичайно, Цивільний Кодекс є основним, на сьогоднішній день в Україні, нормативно-правовим актом цивільного законодавства.

Найбільш важливим є розширення сфери застосування відповідальності безвинно. В зарубіжних країнах вже довгий час застосовується відповідальність безвинно. Принцип справедливого розподілу одержує усе більш широке застосування в юридичній практиці, оскільки збільшується кількість випадків, коли понесені втрати чи заподіяно збиток, але ніяка поведінка чи індивід не можуть бути ідентифіковані як винні за це, тобто неможливо довести наявність злого наміру чи недбалість, чи ж можна послатися на складність самої дії.

Зачіпаються в основному ті самі питання, що є найбільш суперечливими, а виходить, вимагають особливо пильного розгляду. У наступних главах даної курсової роботи буде приведений аналіз цих найбільш суперечливих питань. І вироблення своєї думки на досліджувані питання.

ІІ. Оцінка розглянутих підходів до рішення досліджуваної проблеми

1.Відповідальність у позитивному змісті

У теорії позитивної відповідальності, є недолік. С.С. Алексєєв розуміє її як неухильне, суворе , гранично ініціативне здійснення своїх обов'язків Алексєєв С.С. Проблеми теорії права. М.,1972. Т.1. с 371..

О.Э. Лейст вважає, що подібна відповідальність покладається на усіх без винятку громадян, безвідносно до того, скоїли вони правопорушення чи ні, вважаючи метою такої відповідальності, попередження правопорушень Лейст О.Э. Санкції і відповідальність за радянським цивільним правом. М.,1981. с. 214

. Недолік цієї концепції укладається в розмитості і нечіткості ознак відповідальності. Подібне трактування має право існувати в теорії, але ускладнює діяльність юриста-практика, що повинний чітко знати підстави застосування відповідальності.

П.Е. Недбайло критикує підхід до відповідальності як коштам, що вступають у дію тільки в зв'язку з правопорушенням, звертаючи при цьому увагу на те, що головним призначенням права і законності є врегулювання позитивних дій суб'єктів громадського життя Недбайло П.Е. Система юридичних гарантій застосування радянських правових норм.// Правознавство. 1981.№3.с 52.. У даному випадку автор забуває про розподіл правовідносин на регулятивні й охоронні, і якщо задачею перших є саме врегулювання позитивних дій, то охоронні правовідносини переслідують зовсім інші цілі. Таким чином, П.Е. Недбайло не розмежовує функції права в цілому і функції юридичної відповідальності, внаслідок цього доводи, що приводяться їм, втрачають переконливість.

Але головне укладається в тім, що позитивна відповідальність фактично збігається з належним виконанням зобов'язань. Відповідальність же настає тільки при порушенні зобов'язань, отже, позитивна відповідальність і відповідальність за порушення зобов'язань взаємно виключаючи один одного поняття.

Таким чином, випливає, що немає практичного змісту в існуванні цієї теорії, тому що вона не пояснює сутності, і не розкриває ознак юридичної відповідальності, що настає за правопорушення. З даної точки зору можна досліджувати відповідальність як соціальне явище, тобто в більш широкому змісті слова, ніж трактування в юридичному, правовому аспекті.

Більшість авторів, говорячи про позитивну відповідальність,