Деякі автори вважають, що саме заподіяння шкоди, є з погляду цивільного права, протиправним, що цивільна протиправність складається в самій шкідливості дії.

Очевидно, що дана точка зору не є вірною, тому що не саме заподіяння шкоди є протиправним, шкода, заподіяна дією, що саме по собі не порушує встановлених правил поведінки, не підлягає відшкодуванню. «Для виникнення відповідальності потрібно ще і дійсна протиправність, порушення норми права» Рахмилович В.А. Про протиправність як підстави цивільної відповідальності.// Радянська держава і право. 1974.№3. с 53.

Протиправна поведінка може виражатися в бездіяльності. З юридичної точки зору бездіяльність - це не здійснення конкретних дій, що запропоновані даному суб'єкту.

І.А. Покровський пише: «бездіяльність буде правопорушенням тільки тоді, коли існувала для особи відома, позитивним законом встановлений обов'язок діяти. За межами цих, зазначених у законі випадків, обов'язку діяти не існує» Покровський И.А. Основні проблеми цивільного права. М.,1998. с 283.

Таким чином, обов'язок діяти випливає лише з договору, службового становища особи, або з закону. Така загальна характеристика протиправної поведінки, як умови настання відповідальності.

3. Збитки

Під збитками розуміються майнові втрати, виражені в грошовій формі. Необхідно розрізняти збитки в економічному та юридичному їхньому значенні. Під збитками в економічному значенні розуміються будь-які втрати в майні незалежно від їхніх причин, що породили. Під збитками в юридичному значенні розуміються ті невигідні майнові наслідки, що настають для потерпілого внаслідок протиправного порушення зобов'язання або заподіяння шкоди його особистості чи майну, виражені в грошовій формі.

До складу збитків входять: витрати, понесені потерпілим; втрата чи ушкодження його майна, а також недоодержання доходів, що він міг би одержати при відсутності правопорушення. При цьому витрати, втрата чи ушкодження майна відносяться до реального “позитивному” збитку.

Навряд чи, наприклад, можна визнати нормальним визначення зазначених доходів за цінами, що складаються в умовах дефіцитної економіки, використання монопольного становища на ринку товарів і послуг і т.п. Потрібно відзначити, що дана умова є дуже важливою, але має місце тільки при покладанні відповідальності у формі відшкодування збитків.

Поняття збитків чітко дано в цивільному законодавстві,: під збитками розуміються витрати, які особа, право якої порушене, зробила або повинна буде зробити для відновлення порушеного права, чи втрата ушкодження його майна (реальний збиток), а так само не одержані доходи, що ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту (упущена вигода). При аналізі даної норми, стало зрозуміло, що збитки мають дві складові частини – реальний збиток і упущена вигода. Подібний розподіл збитків був відомий ще в римському законодавстві, де існувало поняття «інтересу», що перевищував реальну вартість утраченої речі. Поняття «інтересу» розкривається в джерелах римського права як сукупність збитку й упущеної вигоди Римське приватне право. Підручник/ під ред. Проф. И.Б. Новицького. М.,1996. с. 356

.

Г.Ф. Шершеневич виділяє дійсний збиток, що укладається в зменшенні цінності майна порівняно з тієї, яку воно мало до правопорушення, і загублену вигоду – збитки, що укладаються в зменшенні цінності майна порівняно з тієї, котру воно могло б мати, якби не наступило правопорушення.

Таким чином, даний розподіл збитків існує досить тривалий час, за яке наука виробила найбільш оптимальні критерії визначення реального збитку й упущеної вигоди, що і були закріплені законодавчо. При визначенні розміру відшкодування реального збитку особливих проблем не виникає. Але при визначенні розміру упущеної вигоди вони виникають. Нереальні розрахунки кредитора про передбачувані доходи до уваги не беруться, тому при визначенні упущеної вигоди враховуються початі кредитором міри для її одержання і зроблені з цією метою готування, що приводить на практиці до складностей.

У тих випадках, коли невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання кредитору шкода чи збитки, для покладання цивільно-правової відповідальності на боржника необхідно установити причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і виниклими шкодою чи збитками. Адже шкода чи збитки відшкодовуються тими, хто їх заподіяв.

Новий Цивільний кодекс не вносить змін до законодавства що стосується збитків і містить наступну норму : Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками вважаються:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права. Як бачимо істотних змін у розумінні збитків не відбулось.

4. Причинний зв'язок

Причинний зв'язок - категорія філософська. Для юридичної науки і практики вона має значення тільки при застосуванні заходів юридичної відповідальності до правопорушника, поведінка якого призвела до несприятливого результату.

Юридична наука і практика мають справу з причинними зв'язками в сфері суспільної діяльності людей, і це додає їм ряд особливостей у порівнянні з причинами зв'язками, що існують у природній природі. По-перше, причинні зв'язки в суспільному житті не вичерпуються природним зв'язком між речами і не можуть бути зведені до них. По-друге, особливість