У цьому випадку мова йде про так звану "безвинну" (незалежну від провини) відповідальність. Теорія відповідальності без вини з часу прийняття

Верховним судом Каліфорнії в справі "Грімен проти влади Юби" у 1963 р. стала переважним застосовуваним принципом відповідальності в американському судовому праві. Багато вітчизняних юристів не визнають таку відповідальність. Так, наприклад, Н.С.Малеїн стверджує: "...Немає провини, отже, немає відповідальності». Цей висновок у нього ґрунтується на тому, що "покарання - це і є відповідальність", що збігається з уже приведеною раніше тезою Д.С.Мілля.

Для нього правова "відповідальність як покарання завжди є позбавлення (обмеження) визначеного блага, що правопорушник мав чи міг би мати, якби він не переступив імперативне правове розпорядження. Там, де немає позбавлення, немає і покарання, тобто немає відповідальності".

Тому для автора юридичні норми, що наказують виконання тільки обов'язку (боргу), що виникають, наприклад, з договору, не є заходами відповідальності навіть при їхньому примусовому виконанні державними органами. На відміну від прихильників "безвинної" відповідальності, він вважає виплату компенсацій потерпілій особі у випадку, коли неможливо установити провину, або не проявом відповідальності, а просто обов'язком.

5.2 Теорії обґрунтування відповідальності безвинно

Теорія законного страхування: у рамках цієї теорії обов'язок відшкодувати заподіяна шкода не визнається мірою відповідальності. Вона визнається аналогічним обов'язком державного органу страхування по виплаті страхового відшкодування при настанні правового випадку. Такої точки зору дотримується й О.А. Красавчиків Красавчиків О.А. Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. М.,1976 с.197. Ця теорія не може обґрунтувати застосування відповідальності без вини. Досить розглянути підстави виникнення відповідальності і страхового випадку. Якщо для виникнення обов'язку відшкодувати збитки чи виплатити неустойку необхідна наявність правопорушення, причому підставою для звільнення від відповідальності є дія нездоланної сили, то підставою виплати страховки є настання страхового випадку, яким може виступати і нездоланна сила. Різні також суб'єкти, зобов'язані відшкодувати шкоду в тім і іншому випадку.

Теорія «організаційно - технічної превенції» прихильником, якої є В. Варкало Варкало В. Про відповідальність по цивільному праву. М.,1978.с 222

. У рамках даної теорії стверджується, що відповідальність без вини

власника джерела підвищеної небезпеки обґрунтовується тим, що вона має особливе превентивне значення, виступає в ролі стимулу по удосконалюванню техніки для власників джерел підвищеної небезпеки, а в результаті приводить до скорочення кількості випадків заподіяння шкоди.

Сумніви викликають те, що така відповідальність стимулює власників джерел підвищеної небезпеки. Можливостей по удосконалюванню техніки недостатньо. У науці висловлювалася думка про те, що початок відповідальності тільки «за провину» несправедливо стосовно потерпілого, тому що його право на відшкодування збитків стає в залежність від обставин, для нього байдужних. Але несправедливим буде відповідальність без провини, тому що при цьому не враховується суб'єктивне відношення до вчиненого самого порушника.

Теорія суб'єктивного ризику найбільший розвиток одержала в працях В.А. Ойгензіхта. У рамках даної теорії стверджується, що відсутність провини при покладанні відповідальності не означає відсутність узагалі якого-небудь суб'єктивного фактору, умови цивільно-правової відповідальності. Таким суб'єктивним фактором є ризик правопорушника. Ризик – це такий суб'єктивний стан особи, коли воно усвідомлено допускає з більшою чи меншою імовірністю можливе заподіяння яких-небудь збитків у майбутньому, при цьому, особа не повинна передбачати неминучість їхнього заподіяння. В.А. Ойгенизіхт вважає, що свідоме допущення шкідливих наслідків наближає ризик до провини. У зв'язку з цим, він виділяє категорію «винного ризику», що припускає сполучення протиправності і психічного відношення у виді свідомого допущення суб'єктом негативних наслідків, неминучість яких не повинна і не може бути передбачена.

Спростувати дану теорію складно, але О.В. Дмитрієва починає спробу покритикувати викладену точку зору. На її думку, ризик не може бути суб'єктивною умовою відповідальності, подібно провині. Провина і ризик різні по своїй суті. Сутність провини - вільний вибір суб'єктом негативного варіанта поведінки, ризик є скоріше необхідністю. Ризик свідчить лише про усвідомлений вибір роду діяльності, а не характеризує відношення особи до своїх протиправних дій Дмитрієва О.В. Відповідальність безвинно в цивільному праві. Воронеж, 1997 з 58-59

.

У такий спосіб у жодній з теорій немає достатнього обґрунтування відповідальності без вини.

Висновок

Таким чином, була почата спроба розглянути найбільш суперечливі питання які стосуються цивільно-правової відповідальності. Багато суперечливих аспектів даної теми залишилися без уваги, але в рамках даної курсової роботи охопити усі аспекти неможливо. Наявність великої кількості суперечок щодо відповідальності не вирішує багатьох питань, а це в першу чергу ускладнює застосування права.

У результаті виконання курсової роботи покращилося розуміння сутності цивільно-правової відповідальності, отже, мета курсової роботи виконана.

Література:

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Шершеневич Г.Ф. Підручник російського цивільного права. М.,1912.

4. Іоффе О.С. Відповідальність по радянському цивільному праву Л.,1955.

5. Матвєєв Г.К. Провина за радянським цивільним правом. Київ.,1975.

6. Алексєєв С.С. Про склад цивільного правопорушення //Правознавство.-1978.-№1

7. Іоффе О.С. Шаргородський М.Д. Питання теорії права. М., 1961.

8. Флейщиц Е.А. Загальні початки відповідальності по Основах цивільного

законодавства в СРСР.// Радянська держава і право. 1982.-№3

9. Курилев С.В. Санкція як елемент правової норми. //Радянська держава і право. 1974.-№8

10. Рахмилович В.А. Про протиправність як підставу цивільної відповідальності. //Радянська держава і право. 1964.-№3

11. Красавчиків О.А. Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. М.,1976.

12. Собчак А.А. Про деякі спірні питання загальної теорії правової відповідальності. 1978.-№1

13. Матвєєв Г.К. Підстави цивільно-правової відповідальності. М., 1970.

14. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Відповідальність за радянським законодавством. М.,1981.

15. Недбайло П.Е. Система юридичних гарантій застосування радянських правових норм. //Радянська держава і право. 1971.-№3

16. Братусь С.Н. Питання теорії права. //Радянська держава і право.