потреби в них. Об'єктивно коливні відхилення фактичної потре-би господарюючих суб'єктів в обігових коштах від їх наявності залежать від багатьох факторів, зокрема: сезонності виробництва, характеру продукції та використовуваної сировини, співвідношен-ня між тривалістю виробництва та тривалістю оберненості про-дукції, коливань цін на неї тощо. Водночас у разі безпосереднього надання вільних грошових коштів їх власниками в позику підприємцям виникають суттєві ускладнення. Так, розміри про-позиції вільних грошей далеко не завжди відповідають розмірам попиту на позиковий капітал. Терміни вивільнення фінансових ресурсів у їх власників також можуть не збігатися з термінами, впродовж яких ці ресурси потрібні позичальникам. Тому саме банки, мобілізуючи ресурси різних розмірів та різної терміно-вості повернення, мають можливість заповнювати тимчасову не-стачу коштів в одних господарюючих одиниць за рахунок тимча-сового їх надлишку в інших. Причому в необхідних сумах і на потрібні терміни. Останнім часом спостерігається посилення участі комерційних банків України в інвестиційних процесах (Рис. 1.2)
Рис. 1.2. Обсяг інвестиційного фінансування банківської системи України [49, c.90]
Однак в цілому банківська система не відіграє суттєвої ролі як джерело фінансування інвестиційної діяльності (Табл.1.1 ). Пояснюється така ситуація небажанням банків інвестувати кошти на тривалий термін, адже при цьому ризик неповернення кредиту значно росте. З іншої сторони банкам не вдається залучити ресурси на тривалий термін, що в свою чергу пояснюється низьким ступенем довіри до банківської системи як з боку населення, так і з боку суб’єктів господарської діяльності.
Таблиця 1.1
Частка банківських кредитів у фінансуванні інвестиційної діяльності (млн. грн.) [48,49] |
01.01.2002 | 01.01.2003 | 01.01.2004
Усього (у фактичних цінах) | 32573 | 37178 | 49638
кредитів банків | 1400
(4.3) | 2361
(6.4) | 4381
(8.8)
Таким чином кредитно-інвестиційна функція банків України виконується ними недостатньо.
Отже , сучасний банк — це універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління ресурсами суспільства в їх грошовому виразі й виконує відповідні специфічні функції (Див. Додаток А) в еко-номіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності.
1.2 Характеристика банківських послуг
На сьогоднішній день провідні банки світу пропонують своїм клієнтам більше 300 операцій.
Як вказує Стойко О., банківську послугу можна охарактеризувати як виконання визначених дій в інтересах клієнта [11, c.18]. Однак дане визначення послуг банку є неточним, адже воно не відображає причину, що спонукає банк надавати послуги. Треба погодитися з Кириченко О.А., Роголь І.В., Гіленко С.Л., в тому що “...головне в розумінні його сутності полягає в тому, що банк — це автономне, незалежне комерційне підприємство. У банку, як і в будь-якого іншого підприємства, є свій продукт. Продуктом у даному випадку насамперед є формування платіжних засобів (гро-шової маси), а також різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, гарантій, доручень, консультацій, управління майном” [5, c.13]. Тому банки надають послуги не тільки щоб задовольнити клієнтів, а ще й отримувати прибуток, як і будь-яке комерційне підприємство.
Існує певна невизначеність щодо поняття “банківська послуга”. Певна група фахівців не розділяє дії банків на операції і послуги, називаючи одні й ті ж самі дії банку то “операціями”, то послугами” [5]. З цим можна погодитися в тому плані, що банк створює для того, щоб отримати прибуток розробляє продукт, який пропонується споживачеві, тобто таким чином надається послуга. З такої точки зору формування банком своєї ресурсної бази за рахунок залучення зовнішніх коштів населення є пасивною операцією (по відображенню в балансі банку), але в той же час це є і депозитними послугами, які банк надає населенню чи суб’єктам господарської діяльності. Сьогодні універсальні банки пропонують широкий ряд продуктів, що охоплює практично всі сфери діяльності і фінансових послуг. У той же час, інші банки з метою завоювання і міцного утримання конкурентної переваги прагнуть спеціалізуватися на наданні строго визначених видів послуг. Розмаїтість пропонованого банками кола продуктів збільшується завдяки тому, що представлення однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному.
В той же час, як зауважує Стойко О.Я., залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (див. рис. 1.3) [11, c.19]:
пасивні операції;
активні операції;
послуги.
Він же й визначає зміст кожної операції. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.
Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. Активні операції тісно пов’язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви.
Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою банківських послуг є те,