що з'явилася у банківській практиці у 50-х роках.
Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони [15, c.37]:
фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);
постачальник;
покупець.
Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування [18, c.11]. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.
У договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта). Такого роду операції широко застосовуються у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою, хоча в Україні їх застосування тільки починається.
Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин [20, c.135]:
комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків);
позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.
Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.
Зараз досить поширеним банківських послуг є управління майном на користь пенсійних фондів, страхових компаній. До розпорядження спадком належать операції з отримання рішень суду, збору та забезпечення зберігання спадку, сплати адміністративних витрат по розрахунках з кредиторами, сплати податків, розподілу майна.
Управління персональними трастами (майном, що було передано банку для управління) передбачає: розміщення коштів; депозитні операції; отримання доходів; виплату доходу клієнтові; облікові операції; фінансовий аналіз [20, с.136]. Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не втрачає повноважень власника, а лише доручає банку проведення операцій від свого імені. Агентські послуги включають: страхування майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплата рахунків, податків та інші.
Підприємствам комерційні банки надають такі види агентських послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств тощо.
Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення потрібної суми над встановленим лімітом кредитування. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта.
Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг - це комісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту [4, c.12].
Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.
Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема:
одержанням інформації;
використанням інформації;
поширенням інформації;
зберіганням інформації.
За режимом доступу інформація поділяється на: обмежену та відкриту доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих виданнях).
Окремої уваги, з огляду на актуальність для України потребує розгляд банківських послуг у сфері інвестиційної діяльності.
Треба погодитися Катасоновим В.Ю., Морозовим Д.С. та Петровим М.В., що для багатьох банків інвестиційна діяльність стало новою і досить великою нішею на ринку банківських послуг [7]. Виступають вони на міжнародному інвестиційному ринку у різних якостях:
як банки-кредитори;
як гаранти;
як інвестиційні брокери (інвестиційні банки);
як фінансові консультанти;
як ініціатори створення і/чи менеджери банківських консорціумів;
як інституціональні інвестори, що здобувають цінні папери проектних компаній;
як лізингові інститути і т.д.
Принципово новим видом банківської діяльності став консалтинг в області реалізації інвестиційних проектів. Спеціалізованими банками-консультантами здійснюється наступний набір послуг:
пошук, добір і оцінка інвестиційних проектів;
підготовка всієї техніко-економічної документації по проекту;
розробка схем фінансування проектів, ведення попередніх переговорів з банками, фондами й іншими інститутами на предмет їхньої участі у фінансуванні проекту;
підготовка всього пакета документів по проекті (включаючи попередні згоди по реалізації товарів і послуг);
надання сприяння у веденні переговорів і