2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

Повноваження адвоката на участь у справі стверджується:

1) ордером відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання - угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи;

Способи ведення захисту мають бути коректними, законними. Тому адвокат не може вдаватися до перекручування фактів, завідомо невірних тверджень, схиляти свідків до дачі неправдивих показань як з своєї ініціативи, так i на прохання підзахисного, до подання сфальсифікованих документів. Закон надає обвинуваченому (підозрюваному) цілком реальні процесуальні можливості i засоби захисту, які потребують правильного i вмілого використання. Адвокат вправі збирати відомості про факти, які можутъ бути використані як докази у кримінальній справі, насамперед шляхом запитування документів від підприємств, установ, організацій, об'єднань i окремих громадян, ознайомлюватися з цими документами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, які потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону про адвокатуру).

Позиція захисника в кримінальній справі — це його позиція щодо обвинувачення. Вона починає формуватися після ознайомлення з матеріалами справи i бесіди з підзахисним i викладається у повному обсязі в захисній промові під час судових дебатів, де висновок захисника має бути цілком визначеним, однозначним, сприятливим для підзахисного.

Якщо обвинувачений визнає себе винним i докази підтверджують це, то захисник, не заперечуючи винність клієнта, просить суд пом'якшити покарання, або обстоює наявність обставин, що виключають провадження в справі, наполягаючи на невинності обвинуваченного, якщо ж він у цьому переконаний він доводить суду, що його підзахисний себе самообмовлює. Коли ж обвинувачений не визнає себе винним, то в цьому разі захисник зв'язаний позицією клієнта. Він не може доводити судові, що його підзахисний є винним, оскільки в цій ситуації адвокат опиняється на невластивій захиснику обвинувальній позиції.

Як учасник судового розгляду кримінальної справи у суді першої інстанції адвокат наділяється наступними процесуальними правами:

брати участь в судових засіданнях;

ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;

виступати в судових дебатах;

знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.

Адвокат зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. У разі неможливості з'явитися у призначений строк, захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки суду.

Адвокат не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків. Адвокат зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі за відомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися встановленого порядку при судовому розгляді справи.

Після допуску до участі в справі адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:

1) коли є обставини, які згідно зі статтею 61 Кримінально-процесуального Кодексу України виключають його участь у справі;

2) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.

Література:

Конституція України.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Закон України „Про адвокатуру” від 19.12.1992 р.

Св’ятоцький О. Д. Медведчук В. В. Адвокатура історія і сучасність. – Київ “Ін Юрс”, 1997 р.

Ковальський В. С. Адвокатура України. – “Юрінком інтер”, 2000 р.