КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Теорія держави та права як наука та сучасні проблеми її розвитку "

Зміст

Вступ

Актуальність теми. Кожна наука ставить перед собою за мету одержати об'єктивні, достовірні і систематизовані дані про навколишню дійсність. З погляду предмета вивчення всі науки діляться на дві великі групи - природничі і суспільні. Так, суспільні науки вивчають процеси, які протікають у людському суспільстві. У свою чергу суспільні науки в залежності знову таки від конкретного предмета поділяються на різні галузі знань - соціологію, психологію, політологію тощо.

До суспільних наук належать і ті, предметом яких є державно-правові інститути та їх функціонування. Такі науки називаються юридичними. Юридичні науки мають свою складну внутрішню структуру, організовану в залежності від предмета вивчення.

Теорія держави і права як самостійна юридична наука має свій власний предмет вивчення. Будучи теоретичною дисципліною, вона виявляє і вивчає найбільше загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Тому, основні поняття, якими оперує ця наука, носять абстрактний, узагальнений характер. У ній формулюються основні юридичні терміни, що використовуються в інших юридичних дисциплінах, у текстах законів. Тому юристу-початківцю просто необхідно в першу чергу засвоїти положення науки теорії держави і права, перед тим, як переходити до вивчення галузевих юридичних наук.

Об’єктом дослідження даній роботі є теорія держави та права як наука

Предметом дослідження даної роботи є система загальних принципів та спеціальних знань щодо теорії держави та права в системі юридичних наук.

Основна мета курсової роботи полягає в визначенні основних понять, предмету та функціонального призначення теорії держави і права як науки, вивченні методології теорії держави і права, аналізі місця теорії держави і права в системі юридичних та суспільних наук, а також проблем її розвитку.

Розділ 1. Поняття та загальна характеристика теорії держави і права як науки та її предмету

Як виникла теорія держави і права? Спочатку з'явилися галузеві науки. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більше поглиблювалася їхня диференціація, тим більшої була потреба в зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності. Їхнє вивчення лягло в основу формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук.

Загальна теорія держави і права не відразу оформилася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, що вперше було застосовано у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американської правової думки. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі і Росії теорія держави і права склалася в XVIII — XIX ст. на основі таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права [7, с. 23].

Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще в XVII столітті. Одним з перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г.Гунніуса, видана в 1675 році. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецького, Г. Чичерина та ін. (XIX — початок XX ст.)

Спочатку енциклопедія права не мала чітко обкресленого предмета і стрункої єдиної системи. Вона містила перерахування та огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі і методи вивчення. По-різному зважувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом,
інші — тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона стала тлумачитися як загальне навчання про право, що охоплювало весь зміст правознавства в єдності і системі, у його основних і загальних початках. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук.

У 70-80-х рр. XIX в. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни — загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.

Попередницею загальної теорії права і держави була також філософія права, котра базувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий оборот, були Гуго (1798), Гегель (1820), Остин (1832). Визначений поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо погодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф.Шеллингом (1803).

Термін «теорія права» замість «філософії права» введений А. Меркелем у 70-х рр. XIX в., причому не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії природного права, що була покладена в основу філософії права), а в значенні діючої системи правових норм. Так на основі енциклопедії права і філософії права поступово оформилася загальна теорія права, котра охоплює як філософське осмислення правової дійсності, так і найбільш загальні представлення про систему юридичних наук.

На початку XX в. при вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) перейшли від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Фахівці в області теорії права в Західній Європі Г.Кельзен і Л.Дюги заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розробку загальних проблем для різних правових систем: природа права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою [15, с. 12-13].

У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не