2. Евристична (евристика — мистецтво перебування істини) — виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, так і в з'ясуванні їхніх тенденцій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права («нарощення» знань).

3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє») подальшого розвитку права і держави на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. Наприклад, визначення шляхів подальшого удосконалювання законодавства і практики його застосування. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою.

4. Методологічна — виражається у формуванні понятійного апарата системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права.

5. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства (наприклад, ідея про демократичну соціальну правову державу).

6. Політична — виражається у впливі на формування політичного курсу держави, політичної системи суспільства та у забезпеченні їхньої науковості.

7. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичного рішення задач державно-правового будівництва — підготовці законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, рішень, що виносяться правозастосуючими органами.

Розділ 2. Методологія теорії держави та права

Метод (від грецького слова "методос") - це шлях пізнання. Юридичний метод (метод юридичної науки) - це шлях юридичного пізнання. Об'єктами юридичного пізнання є право і держава як складові частини усього об'єктивного світу (світу об'єктів), як визначені об'єкти в їхніх різноманітних взаємозв'язках і взаємодії з іншими об'єктами (соціальними і природними, матеріальними і духовними), що впливають на них і випробують їхній вплив. Подібно всякому методу, юридичний метод як шлях юридичного пізнання - це шлях, що веде від об'єкта до предмета, від первинних (почуттєвих, емпіричних) знань про право і державу до теоретичного, науково-юридичного знання про ці об'єкти. Ця спрямованість (інтенціональність) юридичного пізнання (і юридичної думки) на поняття права виражає істоту і відмінну рису юридичного методу (методу юридичної науки).

Юридичний метод як шлях пізнання це нескінченний шлях поглиблення і розвитку знання про право і державу, безперервний рух від уже накопиченого знання про ці об'єкти до його збагачення і розвитку, від емпіричного рівня знань до теоретичного рівня, від досягнутого рівня теорії до більш високого рівня, від уже сформованого поняття права до нового, теоретично більш змістовному і багатому поняттю. Юридичний метод, як і всякий метод, тільки тому є шляхом пізнання, що він і є юридичне знання (юридична теорія) у русі, у формуванні, зміні, поглибленні і розвитку.

У свою чергу, будь-яка теорія (у тому числі і визначеній юридичній теорії) є системним і структурним вираженням відповідного юридичного методу пізнання права і держави, результатом його пізнавальної (системоутворюючої) функцій. Тому кожна юридична теорія має функцію методу і виконує таку чи роль безпосередньо (у міру представленого в ній понятійного знання), чи опосередковано (як складний момент іншої концепції поняття права і юридичного методу).

Метод юридичної науки - це юридичний метод, що являє собою спосіб юридичного пізнання й організації юридичного знання. Юридичний метод є способом юридичного пізнання і вираження дійсності, що виходить з поняття права. Специфіка юридичного методу полягає в тому, що це, по своєму пізнавальному змісту і природі, - поняттєво-правовий метод, спосіб правового моделювання пізнаваної дійсності, спосіб пізнання дійсності з позицій і в границях поняття права, спосіб розуміння властивостей, рис, ознак дійсності в якості саме правових властивостей, рис, ознак, тобто як правові характеристики (правових визначень), правового вираження і виміру дійсності [28, с. 19-20].

Юридичному методу притаманні правовий погляд на світ, правове бачення дійсності. Юридично пізнана дійсність (світ об'єктів) з'являється як юридична дійсність, тобто як система правових властивостей і зв'язків.

З погляду юридичної науки і юридичного методу юридична дійсність - це шукана істина і виявлена сутність світу юридичного пізнання. І якщо піфагорійці з позицій математики затверджували, що сутність світу є число, юристи з тією же підставою можуть сказати, що сутність світу - це право. Кожний при цьому має на увазі той світ, що він пізнає і знає: математик - світ чисел, юрист - світ права.

Аналогічним образом фізики, хіміки, біологи шукають відповідно свою фізичну, хімічну чи біологічну формулу для пізнаваного ними фізичного, хімічного чи біологічного світу. Така виборча, предметно спрофільована природа людського мислення і пізнання.

Формулою юридичного світу є поняття права. Процес конкретизації нового поняття права, його вираження й оформлення у виді цілісної юридичної теорії, включаючи і загальну теорію права і держави, здійснюється за допомогою юридичного методу. У цьому змісті юридична теорія є формою вираження юридичного методу в дії у творенні нової системи юридичних знань на основі і з позицій єдиного поняття права.

За допомогою юридичного методу предмет юридичної науки (поняття права) конкретизується і розгортається у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) як понятійне єдину систему знань про право і державу.

Формування нової юридичної теорії за допомогою юридичного методу містить у собі два пізнавальна взаємозалежних, але різних моментах: 1) якісне перетворення всього колишнього юридичного знання на основі і з погляду нового поняття права, тобто переінтерпретацію, нове тлумачення колишніх юридичних знань і теорій з позицій і в значеннєвому контексті нового поняття права (у рамках нової юридичної теорії з її предметом і методом); 2) продовження в руслі нової юридичної теорії перерваного (появою нового поняття