вчинити вбивство (ст. 129 КК).
Такий висновок не має підстав, бо погроза вчинити вбивство - це не виявлення наміру (власне кажучи, кожен злочин - це є вияв наміру), а власне дія, дія словом, спрямована на досягнення певних наслідків, певної мети.
Готування до злочину і замах на злочин у кримінальному праві називаються попередньою злочинною діяльністю.
Ця діяльність має такі важливі ознаки:
Об'єктивні, які характеризуються:
1) неповним здійсненням (виконанням) дій, що створюють об'єктивну сторону складу злочину;
2) не настанням злочинних наслідків.
Суб'єктивні:
1. Дії, що створюють попередню злочинну діяльність, виконуються тільки з прямим умислом, бо підготовка та спроба домогтися небажаних наслідків неможливі. Пленум Верховного Суду України в постанові від 1 квітня 1994 року зазначив, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання, але злочин не було доведено до кінця незалежно від волі винного п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.04.1994 р. „Про судову практику в справах про злочин проти життя і здоров’я людини”. – Пленум Верховного Суду України в кримінальних і цивільних справах. К., 1995 р. С. 93-94
.
Попередня злочинна діяльність можлива лише при вчиненні навмисних злочинів, які мають «матеріальні», а також і «формальні» склади злочинів (вбивство, рівно як і хабарництво), що можуть бути вчинені дією, чи бездіяльне (наприклад, спроба матері позбавити життя своєї дитини, не годуючи її).
Попередня злочинна діяльність неможлива:
1) в необережних злочинах (в усіх);
2) при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 і 124 КК);
3) при вчиненні злочину в стані фізіологічного афекту (ст. 16 і 123 КК).
Стадії вчинення злочину мають певну послідовність:
1. Готування (перша підготовча стадія);
2. Замах (безпосередній початок злочину);
3. Закінчений злочин.
При цьому кожна наступна стадія повністю поглинає (фактично і юридичне) попередню.
Конструктивні особливості деяких складів злочинів такі, що вони або зовсім не мають попередньої злочинної діяльності (стадій), або вона можлива, але зустрічається дуже рідко.
Наприклад, неможливий замах на погрозу вчинити вбивство (ст. 129 КК), розбій (ст. 187 КК), окрім випадків помилки в потерпілому, коли продовження злочину неможливе.
Попередня злочинна діяльність має загальні підстави кримінальної відповідальності - склад злочину в діях особи.
Цей склад утворюють ознаки того злочину, до якого готуються чи на який робиться замах, а також додатково ознаки, що встановлені ст. 14 і 15 КК.
Тому попередня злочинна діяльність кваліфікується з застосуванням ст. 14 і 15 КК. Наприклад, ст. 14 і 115 КК, або ст. 15 і 185 КК.
Покарання за готування до злочину і за замах на злочин призначається за статтями Особливої частини, які передбачають покарання заданий злочин (ст. 16 КК).
Попередня злочинна діяльність утворювана і залежна від закінченого злочину, тому спочатку розглянемо особливості та ознаки закінченого злочину.
3. Закінчений злочин
Злочин вважається закінченим тоді, коли вчинені дії містять всі ознаки складу злочину, описаного в диспозиції статті кримінального закону (ч. 1 ст. 13 КК). Незакінченим злочином є готування до злочину иа замах на злочин.
Визнання злочину закінченим залежить від того, як сформульовано в законі склад злочину, яка його законодавча конструкція.
Залежно від цього визначається і момент закінчення злочину.
Злочини, що містять так звані «матеріальні» склади, вважаються закінченими з моменту настання злочинних наслідків:
1) вбивство - з настанням смерті;
2) грабіж - майнового збитку;
3) порушення правил безпеки руху - з настанням смерті, тілесних ушкоджень і т. ін.
Злочини, що містять так звані «формальні» склади, вважаються закінченими в момент вчинення дії чи бездії, які утворюють об'єктивну сторону складу злочину:
1) контрабанда - з моменту переміщення товарів через митний кордон — ст. 201 КК:
2) порушення таємниці голосування — ст. 159 КК; 3) бандитизм — з моменту створення банди (ст. 257 КК).
Конструкція деяких складів злочину така, що вони вважаються закінченими уже в момент, як тільки об'єкт ставиться в небезпеку (наприклад, ч. 1 ст. 272 та ч. 1 ст. 273 КК) - порушення правил руху чи вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створювало загрозу настання вказаних у законі наслідків.
Бандитизм (ст. 257 КК) вважається закінченим уже в момент організації, створення банди, ще тоді, коли бандою ще не було вчинено жодного нападу.
Закінченим злочином є також згода стати членом банди, чи взяти участь у вчинюваному нею нападі.
Такі склади злочинів називаються скороченими. Ст. 187, 257, 260, 263, 344, 358, 379, 400 КК містять якраз такі склади злочинів.
Висока суспільна небезпечність цих злочинів змушує законодавця перенести момент закінчення цих злочинів на більш ранню стадію, на самий їх початок - на стадію замаху.
Продовження таких злочинів збільшує обсяг їх суспільне небезпечних дій та відповідальності, але не впливає на їх кваліфікацію. Так, наприклад, кваліфікація розбою не змінюється від того - вдалося чи не вдалося злочинцеві заволодіти майном потерпілого.
Пленум Верховного Суду України в Постанові від 25 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», зокрема, зазначив, що розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р. – Пленум Верховного Суду України в кримінальних і цивільних справах. К., 1995 р. С. 114
.
Водночас, для практики застосування кримінального законодавства важливо відрізняти: