у всіх юридичних документах національна власність визначалася просто як державна без зазначення, якої саме держави. Чинне законодавство не передбачає терміну „націоналізація”, але існує термін „реприватизація”.
Президент Леонід Кучма заявив про необхідність розробки реальних механізмів повернення майна в державну власність у разі порушення законодавства про приватизацію www.korrespondent.net.
"Мова йде про те, що у разі порушення законодавства про приватизацію чи невиконання інвестиційних зобов’язань потрібні реальні механізми повернення майна в державну власність. Відповідні норми в законодавстві є, але на практиці вони майже не діють. Потрібно їх удосконалити", - сказав Президент.
Він підкреслив, що питання повинне вирішуватися винятково в межах законодавства і на підставі відповідних судових рішень.
"Питання про якусь масову деприватизацію чи націоналізацію в Україні не стоїть, хоча дехто намагається зіштовхнути нас на цей помилковий шлях. Інвестори повинні бути впевнені: якщо вони виконують закон і свої зобов"язання, їх майну в Україні ніщо не загрожує", - сказав глава держави.
Леонід Кучма також додав, що, на його думку, повернення раніше приватизованого майна в державну і комунальну власність потрібно визначати термінами "деприватизація" чи "націоналізація", але не "реприватизація".
Фонд державного майна України розробив законопроект про реприватизацію, яким пропонує повторну зміну власника провести тільки на платній засаді. Як передає „Інтерфакс-Україна“, в законопроекті дані чіткі визначення реприватизації, реституції і націоналізації, а також виписані механізми їх реалізації.
У трактуванні ФДМ, реприватизація повинна здійснюватися в двох напрямах - реституція і націоналізація.
Реституція передбачає вилучення акцій у приватизатора, визнаного неефективним, з метою їх подальшого продажу ефективному власнику. При цьому кошти, виручені від повторного продажу, будуть направлені колишньому власнику як відшкодування ціни купівлі підприємства.
Націоналізація - це повернення акцій підприємства в державну власність з відшкодуванням їх вартості з коштів, передбачених у держбюджеті. Згідно з законопроектом, рішення про націоналізацію приймає Кабінет міністрів при наявності вагомих підстав. Якщо власник відмовляється від такого варіанта, це питання вирішується шляхом прийняття закону про націоналізацію даного об’єкта.
У цей час у парламент України передані два законопроекти про реприватизацію, розроблені народними депутатами Валентиною Семенюк та Володимиром Матвєєвим.
2.2. Участь держави в зобов’язальних правовідносинах.
Найбільш поши-реними видами участі держави в зобов'язальних правовідносинах є договір поставки для держав-них потреб, договори купівлі-продажу державно-го майна шляхом приватизації.
Держава може бути емітентом та утримува-чем цінних паперів, зокрема, облігацій державної позики, акцій, приватизаційних сертифікатів, житлових чеків тощо.
Облігації зовнішніх державних позик України ст.141-142 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті.
Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.
Облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.
Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України.
Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.
Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Міністерство фінансів України може залучати банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і такими організаціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.
Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України, виплата доходу та інші необхідні витрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці цілі.
Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються виключно за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.
Казначейські зобов'язання України ст. 15-17 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” (надалі - казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань:
а) довгострокові - від 5 до 10 років;
б) середньострокові - від 1 до 5 років;
в) короткострокові - до одного року.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України.
У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску.
Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з часу їх придбання.
Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету.
Виплата доходу по казначейських зобов'язаннях та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх