випуску, затверджених: по довгострокових і середньострокових зобов'язаннях - Кабінетом Міністрів України, короткострокових - Міністерством фінансів України.
Особливе місце в зобов'язальних відносинах відводиться державі як суб'єкту цивільно-пра-вової відповідальності. Цивільно-правова від-повідальність може настати як за невиконан-ня цивільно-правових зобов'язань, так і за вчи-нення делікту, наприклад, шкода, завдана прийняттям закону про припинення права вла-сності на певне майно ст. 1170 Цивільного кодексу, шкода, за-вдана державними органами ст.ст. 1173-1175 Цивільного кодексу, органами дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури та суду ст. 1176 Цивільного кодексу. В окремих випадках на державу покла-дається обов'язок щодо відшкодування шкоди в окремих випадках, передбачених законом на-приклад, ст. 1207 Цивільного кодексу.
Держава може набувати окремих прав інте-лектуальної власності, бути спадкоємцем за заповітом. Так, наприклад відповідно до ст. 29 Закону України «Про авторське право і суміж-ні права» майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, перехо-дять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора, причому спад-коємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора. Після закінчення строку дії авторського права твір стає суспільним над-банням, і останнє вказане право переходить до держави, що стає для останньої обов'язком.
Держава відповідає за своїми зобов'язан-нями своїм майном, крім майна, на яке від-повідно до закону не може бути звернено стя-гнення ст. 174 Цивільного кодексу України.
Держава та відпо-відає за своїми цивільно-правовими зобо-в'язаннями на загальних підставах із фізичними та юридичними особами належним їй майном.
Із кола майна, на яке може бути звернено стяг-нення за боргами, зроблено винятки:
до такого майна належить майно, вилучене з цивільного обороту ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України, тобто яке не може перебувати у приватній вла-сності фізичних та юридичних осіб;
не допускається звернення стягнен-ня на землю та інші природні ресурси, які пе-ребувають у державній чи комунальній власно-сті.
Таке звернення стягнення на землю та інші природні ресурси, які перебувають у державній та комунальній власності, можливе лише у ви-падках, передбачених законом. Вказане обме-ження не повинне поширюватися на землі та інші природні ресурси, які у відповідності до за-конодавства можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб із режимом їх повної оборотоздатності. Тобто, під законом тут розуміється не тільки акт цивільного законо-давства, а й акти законодавства про землю та інші природні ресурси.
Не до-пускається звернення стягнення на землю та інші природні ресурси, які перебувають у комунальній власності. Таке звернення можливе тільки у випадках можливості їх повної оборотоздатності.
Держава не відповідає за зо-бов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. ч. 1 ст. 176 Цивільного кодексу України
Юридичні особи, створені державою відповідають за зобов'язан-нями відповідно держави ч. 2 ст. 176 Цивільного кодексу України.
У ст. 176 Цивільного кодексу закріплюється правило про самостійну відповідальність по зобов'язан-нях юридичних осіб, створених державою, Єдиний виняток з цього правила існує з приводу України, Автономної Республіки Крим, терито-ріальних громад, які несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями ка-зенних підприємств та установ.
Чинним законодавством передбачена також відповідальність держави за дії орга-нів та посадових, службових осіб, які викону-ють владні завдання та функції. Так, відповід-но до ст. 46 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Голос України, 1999, 05, 84 (12.05.1999) матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів місцевих державних адміністрацій, наказами керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевих дер-жавних адміністрацій при здійсненні ними сво-їх повноважень, відшкодовується за рахунок держави з подальшим переходом до держави права зворотної вимоги (регресу) до винної по-садової особи у розмірах і порядку, визначених законодавством.
У законодавстві можуть встановлюватися ви-падки, коли держава може нести відпо-відальність за зобов'язаннями юридичних осіб публічного та приватного права, які ними ство-рені (наприклад, за зобов'язаннями створення окремих установ, казенних підприємств та ін.). У таких випадках, як правило, застосовується субсидіарна відповідальність при недостатності грошових коштів останніх.
Також можливе прийняття на себе державою, гарантії (поручительства) щодо зобо-в'язань України, Автономної Республіки Крим та територіальних громад чи юридичних осіб і навпаки.
Українська держава як суб'єкт цивільного права, що має відокремлене від інших суб'єктів майно, може нести також солідарну відповідаль-ність за зобов'язаннями.
2.3 Участь держави у підприємницький діяльності.
Держава використовує різні форми впливу і механізми для безпосереднього або опосередкованого впливу на суб'єктів під-приємницької діяльності. Правові й організаційні основи реалі-зації державної регуляторної політики в сфері підприємництва визначені в Законі України «Про засади державної ре-гуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р Урядовий кур’єр, 2003, 10, 22.10.2003 № 198.
Державна підтримка підприємництва спрямована на реаліза-цію встановленого Конституцією України права громадян на під-приємницьку діяльність за допомогою різноманітних форм і ме-тодів стимулювання і розвитку суб'єктів підприємництва всіх організаційно-правових форм і форм власності незалежно від предмета і цілей їхньої діяльності.
Функцію підтримки підприємництва держава виконує за допо-могою субсидій та інших форм фінансової допомоги, що призна-чені для сприяння окремим галузям промисловості, регіонам країни, а також окремим підприємцям. Деякі з цих форм під-тримки так само різноманітні, як і їхня кількість, та спрямовані на стабілізацію економіки, підтримку збалансованої економіки, стимулювання інновацій. Державні субсидії, надані окремим га-лузям економіки, підтримують підприємництво за допомогою на-дання фінансових засобів або послуг. Крім прямих субсидій, дер-жава також сприяє за допомогою прийняття на себе значних ви-трат на науково-дослідні роботи в окремих галузях, що вважаються важливими для забезпечення національного добробуту