виборного права за єдиною для всіх держав процедурою. Аналогічний підхід до визначення порядку формування Асамблеї було закріплено у відповідній конвенції Європейської парламентської асамблеї, прийнятій у 1960 році.
Однак, на практиці до 1979 року депутати представницького органу Європейського Економічного Співтовариства обиралися непрямими виборами: кожен національний парламент держав – учасниць у межах квот, відведених відповідній країні, обирав зі свого складу представників до Європейської парламентської асамблеї за системою, встановленою національним законодавством. І лише у вересні 1976 року Радою Європейського Економічного Співтовариства було ухвалено акт „Про вибори до Європейської парламентської асамблеї загальними прямими виборами”, положення якого були закріплені внутрішнім законодавством держав – учасниць лише у 1979 році Парламентські вибори в Європейському Союзі / Ковриженко Д.С., Котляр Д.М., Євгенієва А.М., Асланян Г.П., Замсніус В.М. – К.: Міленіум, 2002. -116 с. – С. 5..
Тепер вибори проводяться кожні п’ять років, але все що немає єдиної виборчої процедури, відповідно до вимог Конвенцій. Так як це було в 1979 році, на виборах 1999 року було знову використано національні системи виборів. Наприклад, Великобританія до 1995 року проводила вибори до Європейського Парламенту за своєю колішнею системою і приєдналась до систем виборів інших країн – членів лише під час виборів у 1999 році, які проводились на основі пропорційного представництва Абетка законодавства Європейського співтовариства. Пер. З англ.. – К.: ТОВ „Віксам”, 2001. – 112 с. – С.33
.
Таким чином, Європейський Парламент представляє народ країн-членів Європейського Союзу. Він є продуктом злиття Спілки Вугільної та Металургійної Промисловості в Європі, Європейського Економічного Співтовариства та асамблеї Євроатому, які були об’єднанні в 1957 році в „Асамблею”, яка спільно з Радою здійснювала повноваження бюджетного органу трьох Співтовариств. Крім того, вона мала право на контроль за діяльністю Ради та Комісії та надання відповідної інформації з боку цих органів Абетка законодавства Європейського співтовариства. Пер. З англ.. – К.: ТОВ „Віксам”, 2001. – 112 с. – С.33..
Важливим фактором інтеграції в Європейський Союз є значення діяльності політичних партій на європейському рівні. По мірі поглиблення інтеграції та поширення радіусу її дії на все нові ділянки громадського життя на рівні Європейського Союзу формуються транснаціональні партійні блоки, в яких національні партії країн - членів Європейського Союзу працюють над утвердженням європейської свідомості. Практична діяльність європейських партій зосереджується на розробці виробничих програм, основних напрямків у роботі фракцій в складі Європейського Парламенту, узгодженні між керівниками партій та лідерами урядів напередодні засідань Європейської Ради, а також інформування засобів масової інформації про свою діяльність та позиції в органах Європейського Союзу Бюлетень Європейського Союзу. 2001. – 3. .
Парламент формується з представників європейських партій (об’єднання національних партій відповідного спрямування). Найвищим органом європейських партій, уповноваженим приймати рішення, є з’їзд. В його роботі беруть участь Правління та певна кількість делегатів, що визначається або за результатами виборів до Європейського Парламенту або за чисельністю відповідної фракції в Парламенті. На з’їзді затверджуються партійні устави та рамковий політичний курс, ухвалюється спільна виборча програма та обирається нове Правління Бюлетень Європейського Союзу. 2001. – 3..
Маастрихтський договір 1992 року ввів у Договір про Європейський Союз нову статтю, яка закріпила формування політичних груп в Європейському Парламенті не на основі національностей чи національно – територіальної належності, а за політичними інтересами. Регламент Європейського Парламенту закріплює, що політична група повинна включати депутатів більше, ніж однієї країни. У регламенті також встановлено, що мінімальна кількість членів для створення політичної групи:
23 особи – якщо складається з представників двох країн – членів Європейського Союзу;
18 - якщо складається з представників трьох країн – членів Європейського Союзу;
14 - якщо складається з представників чотирьох і більше держав Парламентські вибори в Європейському Союзі / Ковриженко Д.С., Котляр Д.М., Євгенієва А.М., Асланян Г.П., Замсніус В.М. – К.: Міленіум, 2002. -116 с. – С.8..
Слід зазначити, що чисельність депутатського корпусу не є сталою, оскільки включення нових держав – членів ЄС неодмінно призводить до змін квот представництва країн та відповідного зростання кількості депутатів. Тому існують підстави вважати, що чисельність депутатського корпусу зросте у два рази, у зв’язку з прийняттям до лав ЄС десятьох нових членів.
Рівень представлення тієї чи іншої держави залежить не лише від кількості її населення, але від її впливу на вирішення спільних проблем держав ЄС. При цьому невеликі держави отримують дещо більше місць, ніж повинні були отримати за умови пропорційного представництва. Так, якщо б мандати розподілялись між державами лише за ознакою її густонаселенності, Федеративна Республіка Німеччина отримала б 137 депутатських мандатів, Великобританія – 98, тоді як Люксембург – 1. Відступ від пропорційного представництва спрямований на захист інтересів невеликих країн Парламентські вибори в Європейському Союзі / Ковриженко Д.С., Котляр Д.М., Євгенієва А.М., Асланян Г.П., Замсніус В.М. – К.: Міленіум, 2002. -116 с. – С. 10.
.
Внутрішня організація роботи
Основні правила, відповідно до яких працює Парламент, викладені у Процедурних правилах.
Члени Парламенту формують політичні фракції. Усі головні політичні течії Європейського Союзу, від радикально лівих до радикально правих (загалом близько 100 політичних партій), представлені в Парламенті Служити Європі. Популярно про установи Європейського Союзу. Пер. з анг. – К.: К.І.С., 2000. – 40с. –
