Засоби забезпечення виконання підприємницьких договорів (за новим законодавством)

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах побудови економіки на ринкових засадах, відмови від адміністративно-командних методів її регулювання, впровадження радикальних реформ у сфері власності, розвитку підприємництва істотно підвищується роль цивільно-правового договору як одного з найефективніших правових методів опосередкування суспільних відносин.

Усе це сприяло розвитку договірних відносин: склалися нові види договорів (лізингу, консигнації, довірчого управління майном, факторингу, франчайзингу, ренти), а загальновідомі набули нового змісту, розширились функції цивільно-правового договору. Розвиток та широке впровадження новітніх інформаційних технологій привели до поширення електронної комерції, що справило істотний вплив на порядок укладення та підписання договорів у цій сфері.

З перших кроків незалежної України почали відроджуватися деформовані у нещодавньому минулому принципи рівності всіх форм власності, свободи особистості та договору. Правовим підґрунтям цього стали прийняті одними з перших закони України „Про власність”, „Про підприємництво”, „Про підприємства”, „Про господарські товариства”. Проте до останнього часу в Україні був відсутній належний правовий механізм адекватного правового регулювання договірних відносин. Цивільний кодекс УРСР 1963 року, практика застосування якого виявила чимало правових проблем, не забезпечував ефективного регулювання договірних механізмів та захисту прав і інтересів сторін договору. Отже Верховною Радою України були розроблені й прийняті нові Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України які набули чинності з 01.01.2004. За таких обставин стає надзвичайно актуальною проблема аналізу сутності сучасних договірних правовідносин та засобів забезпечення виконання зобов’язань за підприємницькими договорами, застосування норм нового цивільного законодавства. Усе це, відповідно, вимагає актуалізації наукових досліджень. Останнім часом в українській цивілістичній науці дещо підвищився інтерес науковців до проблем договірного і зобов’язального права (Луць В.В., Кузнєцова Н.С., Статівка А.М., Стрельцова Є.Д., Сергієнко В.В. та ін.).

Крім того, ці питання розглядались у ряді дисертаційних робіт, які присвячено, зокрема, підрядним договорам у будівництві (Н.С. Кузнєцова, 1993), проведенню аудиту (Р.Ю.Ханик-Посполітак, 1997), договорам страхування (В.П.Янишен, 1997), відкриттю та обслуговуванню банківських рахунків (І.М.Жуков, 1998), в агропромисловому комплексі (А.М.Статівка, 1998), купівлі-продажу об’єктів приватизації (Н.С.Демченко, 1999), управлінню чужим майном (М.М.Слюсаревський, 1999), ліцензійним договорам (В.М.Крижна, 1999), господарським договорам (О.А.Беляневич, 1999), оренді майна державних підприємств (М.В.Мороз, 2000), консигнації (В.А.Васильєва, 2000), факторингу (Я.О.Чапічадзе, 2000), питанням свободи договору (А.В.Луць, 2001), договорам оренди транспортних засобів (Е.В. Вакулович, 2002), договорам франчайзингу (Г.В.Цірат, 2003). Однак, їх дослідження торкаються переважно окремих видів договорів. Між тим, вкрай необхідними є також наукові дослідження проблем засобів забезпечення виконання підприємницьких договорів, що врешті і зумовило вибір даної теми дослідження.

Наукова розробка загальнотеоретичних проблем договірного та зобов’язального права, видів засобів забезпечення виконання підприємницьких договорів та їх функцій є необхідною умовою побудови досконалого механізму правового регулювання зобов’язальних і договірних правовідносин. Усе наведене і зумовлює актуальність даного дослідження та необхідність аналізу загальноцивілістичних ознак та сутності засобів забезпечення виконання підприємницьких договорів, їх видів та функцій.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються при укладенні підприємницьких договорів, виконанні договірних зобов’язань.

Предмет дослідження – законодавство, що регулює договірні відносини, загальнотеоретичні концепції засоби забезпечення виконання підприємницьких договорів, їх принципи та функції, літературні джерела, досягнення юридичної науки, юридична практика.

Мета дослідження полягає у проведенні системного аналізу регулювання забезпечення виконання договорів, виявленні проблем у функціонуванні договірних зобов’язань, розробці науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо поняття та змісту засобів забезпечення виконання підприємницьких договорів, реалізації сторонами своїх прав, у світлі положень нових Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Для досягнення поставленої мети основну увагу в роботі приділено вирішенню таких завдань:

встановити умови, правову природу засобів забезпечення виконання зобов’язань на сучасному етапі розвитку суспільних відносин;

провести класифікацію засобів забезпечення виконання підприємницьких договорів з урахуванням видів, прийнятих у нових ЦК України та ГК України;

визначити перспективи розвитку чинного законодавства з досліджених питань.

Методологічною основою роботи є закономірності суспільно-економічного розвитку соціальних систем, сукупність методів та прийомів наукового пізнання. На основі діалектичного методу розглянуті в роботі проблеми досліджуються в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

Системно-структурний метод покладено в основу при класифікації видів та функцій засобів забезпечення виконання підприємницьких договорів. Аналіз законодавства України у сфері регулювання загальних положень про договір, зобов’язання та схожих правових положень інших країн проведено за допомогою порівняльно-правового методу. Метод історичного аналізу застосовувався при дослідженні розвитку засобів забезпечення виконання зобов’язань.

З позицій логіко-юридичного методу та методу прогнозування зроблено висновки про шляхи подальшого розвитку видів договорів та зобов’язань за ними. Використання комплексного методу проводилось при формуванні ряду наукових визначень та висновків.

Науково-теоретичною базою дипломної роботи є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців з питань, цивільного та господарського права дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Важливе значення для підготовки дослідження мали наукові праці М.М.Агафонова, С.С.Алексєєва, Д.В.Бобрової, Т.В.Боднар, В.І.Борисової, С.М.Братуся, М.І.Брагінського, В.В.Вітрянського, О.М.Вінник, В.Г.Верднікова, Ф.І.Гавзе, Д.М.Генкіна, І.М.Грущинського, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, О.С.Іоффе, В.М.Коссака, Н.С.Кузнецової, О.О.Красавчикова., Л.А.Лунца, В.В.Луця, А.В.Луць, Р.А.Майданика, В.Л.Мусіяки, І.Б.Новицького, О.А.Підопригори, О.А.Пушкіна, Н.В.Рабінович, З.В.Ромовської, М.В.Сібільова, В.О.Семеусова, А.М.Статівки, Є.А.Суханова, Ю.К.Толстого, Г.Ф.Шершенєвича, В.С.Щербини та ін.

Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс УРСР, новий Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про лізинг”, “Про оренду”, “Про поставки продукції для державних потреб” та інші нормативно-правові акти.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, допрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань договірних