«Правниче бюро» - .
Способи забезпечення виконання зобов’язань встановлюються виключно в інтересах кредитора.
Незважаючи на спільну мету, кожен із способів забезпечення виконання зобов’язань, має свою природу і особливості. Вибір способу в багатьох випадках залежить від суті зобов’язання.
Для застосування вірного способу забезпечення виконання зобов’язання, необхідно щоб той чи інший спосіб був передбачений сторонами і відповідав діючим нормам законодавства.
Дамо визначення основним видам способів забезпечення виконання зобов’язань.
Застава. Поняття застави. Застава, з одного боку, забезпечує виконання боржником зобов’язання покладеного на нього основним договором, а з другого – гарантує кредитору задоволення його інтересів при невиконанні боржником основного зобов’язання.
Основні положення інститути застави визначаються Законом України “Про заставу” від 02.08.1992 року.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Заставою може бути забезпечена дійсна (реальна в часі, просторі і що до осіб - сторін договору) вимога, зокрема така, що випливає з договору позики (банківської позички), купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення повинно належати власнику на праві власності, або знаходитись у нього в оперативному управлінні (це стосується лише підприємств з державною формою власності). Предметом застави може бути також майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором. Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Це не стосується майна що знаходиться в приватний власності.
Не можуть заставлятися об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Ця норма наприклад має місце в тому випадку, коли приватизована чи придбана квартира, будинок або інше майно, перебуває у власності кількох осіб, навіть і в тому випадку коли всі вони є в родинних стосунках. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі тобто існує можливість його відокремлення (Наприклад двом співвласникам належить в рівних долях, по Ѕ частині кожному, нежитлове приміщення, яке складається з двох рівнозначних приміщень. В такому випадку, кожен з них має право заставляти належну йому частину).
Ризик випадкової загибелі предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.
Сторони договору застави
Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. Державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства у порядку, передбаченому для державних підприємств. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.
Зміст договору застави
У договорі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Договори про заставу нерухомого майна (жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо), транспортних засобів, космічних об'єктів, товарів в обороті або у переробці підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Посвідчення угод застави жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна (іпотека) провадиться за місцезнаходженням вказаного майна. Договори про заставу транспортних засобів та космічних об'єктів посвідчуються за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів, а договори про заставу товарів в обороті або у переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо) - за місцезнаходженням підприємства. Надана громадянинові у приватну власність земельна ділянка може бути об'єктом застави лише за зобов'язанням з участю кредитної установи (банку, кредитної спілки тощо).
Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що заставляється і тільки після перевірки відсутності заборони відчуження або арешту цього майна в Єдиному реєстрі заборон.
В