В разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які разом поручились, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню тобто має право вимагати від боржника виконання вже перед ним своїх зобов’язань. Кожний з кількох поручителів має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Сторонами договору поруки може бути як громадянин так і організація. В певних випадках договір поруки, як спосіб забезпечення зобов’язань прямо передбачений в законодавстві Так “Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі” передбачають, що зобов’язання позичальника за кредитною угодою мають бути забезпечені або договором поруки, за яким поручителем може бути підприємство, на якому працює позичальник, або нотаріально посвідченим договором поруки даного чи кількох громадян.

Завдаток. Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання.

Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку.

Крім того, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше.

Як ми бачимо, є певні особливості такого способу забезпечення виконання зобов’язання, як завдаток, а саме:

предметом завдатку може виступати виключно грошова сума;

завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов’язань, а не зобов’язань, які виникли з інших підстав;

завдаток може мати місце лише за згодою сторін.

Призначенням завдатку є :

по-перше, це засіб платежу, оскільки завдаток передається в рахунок належних іншій стороні платежів за договором;

по-друге, дача завдатку є доказом укладення договору;

по-третє, завдаток є таким способом забезпечення виконання зобов’язання, що додатково закріплює стосунки сторін.

Завдаток необхідно відрізняти від авансу, який теж є грошовою сумою, яку одна сторона передає іншій в рахунок належних з неї за договором платежів і зараховується в рахунок кінцевого платежу. Відмінність завдатку від авансу в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечення виконання зобов’язання, тому не залежно від того, яка сторона винна за невиконання зобов’язання, він (аванс) повинен бути повернутий. Недоліком чинного законодавства є те, що укладення договору завдатку не вимагає письмової форми, хоча нотаріальна практика, вказує на все більше застосування сторонами не тільки письмової форми при укладенні договору завдатку а й, надання цьому договору більшої юридичної вірогідності, шляхом його нотаріального посвідчення.

Гарантія. Гарантією визнається угода, за якою одна сторона – організація (гарант), зобов’язується нести матеріальну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання зобов’язань боржником.

Гарантія має багато схожих рис з порукою, тому норми, які регулюють договір поруки, як правило, поширюються і на гарантійні зобов’язання, якщо інше не передбачено законодавством.

У порівнянні з порукою гарантія має деякі специфічні риси Поняття та види зобов’язань. // Матеріали Науково-правничого правового порталу «Правниче бюро» - :

за договором поруки зобов’язання може бути забезпечено будь-якою особою, за гарантією як правило – юридичною особою;

гарантія надається в межах суми, якої бракує боржнику, порука ж забезпечує зобов’язання повністю.

Гарантом може виступати вищестояща від боржника організація, але в цьому випадку вона не може перебрати на себе права кредитора, тобто вона позбавлена права на регрес, в той час як у поручителя, якій виконав за боржника зобов’язання, виникає право регресивної вимоги .

Неустойка. Неустойка є найбільш поширеним способом забезпечення виконання зобов’язань, оскільки підстави і розміри стягнення неустойки визначаються сторонами і для її стягнення не має необхідності доводити наявність збитків, а достатньо самого факту порушення договору.

Неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення його виконання.

Неустойка може бути визначена сторонами як в твердій сумі, так і в будь яких відсотках до суми невиконаного зобов’язання чи у формі додаткового платежу.

Видами неустойки є штраф і пеня. Штраф, як вид неустойки визначається в твердій сумі або у вигляді певного відсотка до суми невиконаного зобов’язання і стягується одноразово. Пеня встановлюється сторонами на випадок прострочення виконання зобов’язання і обраховується у відсотковому відношенні за кожен день. Пеня може поєднуватись зі штрафом

Неустойкою може забезпечуватися лише дійсна вимога.

Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки, якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку.

Таким чином ми бачимо, що основний засіб примусити боржника виконати обов’язок передбачений