Наприклад, відповідно до ст. 13 Закону України "Про зв'язок" за невручення або несвоєчасне вручення телеграм з підприємства зв'язку на користь спожива-ча стягується неустойка у розмірі 25 відсотків вартості послуг. Покупці, які не сплатили повністю або частково суми за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку у розмірі 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об'єкт (ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", п. 1 Постанови Кабінету Міністрів Ук-раїни "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" від 21 серпня 1997 p.). Згідно зі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за прострочення поставки, недопоставку матеріальних цінностей до державного резерву поста-чальник (виготовлювач) сплачує неустойку у розмірі 50 відсотків вартості недопоставлених матеріальних цінностей.

У новому ЦК України штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Проте норми багатьох законодавчих актів, що передбачають застосування конкретної неустойки, містять й інші критерії визначення її розміру.

Штраф як різновид неустойки в чинному законодавстві закріплюється у кількох варіантах, а саме:

а) штраф у конкретній грошовій сумі;

б) штраф у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання або до не -виконаної його частини;

в) штраф у розмірі вартості предмета зобов'язання;

г) штраф у кратному розмірі предмета зобов'язання.

Найбільш застосовуваною у законодавчій практиці радянського періоду була перша форма штрафу, а нині стала друга форма. Наприклад, за поставку до дер-жавного резерву матеріальних цінностей, непридатних для тривалого зберігання або некомплектних, або таких, що не відповідають умовам контракту щодо їх якості та асортименту, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вар-тості забракованих матеріальних цінностей. За самовільне відчуження, викорис-тання матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони перебувають, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей (ст. 14 Закону України "Про дер-жавний матеріальний резерв").

Багато випадків застосування штрафів, у тому числі у кратному розмірі, пе-редбачено Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. Так, за невиконання плану перевезень залізницями вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером), а у разі виявлен-ня у багажі, вантажобагажі предметів та речей, перевезення яких заборонено, власник сплачує залізниці штраф у розмірі 5-кратної вартості перевезення бага-жу або вантажобагажу (пункти 106, 127).

Типовими правилами користування бібліотеками в Україні, затвердженими наказом Міністерства культури і мистецтв України від 5 травня 1999 р. № 275 встановлено, що у разі пошкодження або втрати документа через МБА чи внутрішньосистемний книгообмін користувач за домовленістю з бібліотекою-фондоутримувачем повинен замінити його аналогічним документом (чи копією) або внести кратне грошове відшкодування вартості документа, розмір якого визна-чається бібліотекою залежно від цінності видання.

Звичайно, сторони в договорі можуть передбачити будь-яку форму штрафу, якщо інше не встановлено законом.

Необхідно враховувати, що іншу правову природу, а відповідно і свої особли-вості мають штрафні санкції, які застосовуються у податкових та інших фінансо-вих чи адміністративних правовідносинах.

Аналіз законодавчої і договірної практики свідчить про те, що законодавець і договірні сторони передбачають застосування за невиконання чи неналежне ви-конання грошових зобов'язань штрафної санкції у вигляді пені, як правило, вод-ночас встановлюють і порядок її нарахування. Наприклад, ч. 2 ст. 214 ЦК УРСР було встановлено, що "по грошових зобов'язаннях між соціалістичними ор-ганізаціями боржник повинен сплатити кредиторові за кожний день про-строчення проценти (пеню) в розмірі, встановлюваному законодавством Союзу РСР" Звичайно, нині під соціалістичними організаціями необхідно розуміти усі види підприємств, які мають статус юридичних осіб.. Такий метод нарахування пені набув поширення і закріплення у багатьох нормативно-правових актах колишнього Союзу РСР та в Україні в період незалежності, в т. ч. у відносинах з участю громадян (наприклад, за не-своєчасну оплату комунальних платежів, за несвоєчасне погашення платежів за придбані товари в кредит тощо). У новому ЦК України запропоновано таким же способом визначати розмір пені (п. З ст. 552). В Україні діє низка законодавчих актів, які встановлюють застосування пені.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми невико-наного зобов'язання (його частини) за кожний день прострочення передбачено ст. 14 Закону України "Про зв'язок", ст. 14 "Про державний матеріальний ре-зерв", ст. З Закону України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) опе-рацій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", ст. 14 Закону України "Про за-хист прав споживачів", п. 17 Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. та ін. Аналогічний метод перерахування пені передбачався також Постановою Верховної Ради Ук-раїни "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 24 грудня 1993 р. (втратила чинність у зв'язку з прийняттям 22 листопада 1996 р. відповідного закону).

Необхідно зазначити, що застосування пені як штрафної санкції, що стягується шляхом нарахування відсотків до суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, знайшло повну підтримку та обґрунтування в цивілістичній та господарсько-правовій науці як радянського, так і сучасного періоду Научно-практический комментарий к Основам гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик. — М., 1962. — С. 169; Юридический энциклопедический словарь. — М., 1984. — С. 249; Юридичний словник-довідник. — К.,